Команда Мережі підготувала для учасників та учасниць конференції огляд найкращих кіноклубних практик у різних напрямах. Критерій відбору був простий, але водночас глибокий: кожен і кожна із цих модераторів/-ок зуміли вийти за межі звичайного перегляду фільмів та зробити свій кіноклуб інструментом прямої дії. Вони продемонстрували унікальну гнучкість та стійкість, працюючи в абсолютно різних умовах – від затишних ліцеїв на Заході України до прифронтових бібліотек Донеччини та складних аудиторій в установах виконання покарань.

Досвід саме цих людей є для нас уособленням того, як документальне кіно допомагає створювати місцеві програми розвитку, захищати довкілля, повертати засуджених людей до нормального життя в соціумі та впроваджувати інновації в освіту. Це готові, успішно протестовані «рецепти змін», які будь-яка інша громада може взяти за основу й реалізувати у себе.

Пропонуємо познайомитися з ними ближче.

Кіноклуби при бібліотеках: мандрівні кінозали, екологія та безбар’єрність

Сучасна бібліотека перестала бути просто сховищем книжок, вона перетворилася на живий майданчик для правопросвіти та адвокації.

• Кіноклуб «Промінь» при Шосткинській міській центральній бібліотеці  працює з 2015 року. 2024 року його команда під керівництвом Анжеліки Пєнкіної успішно реалізувала адвокаційну кампанію з медіаграмотності для жителів громади та внутрішніх переселенців. Попри безпекові виклики сьогодення, модераторки Галина Москаленко та Валентина Макуха продовжують роботу. «Промінь» залишається одним із найбільш «мандрівних» кіноклубів – модераторки регулярно везуть кіно у віддалені громади.

• Кіноклуб «Феміда» при бібліотеці-філії у с. Шабельківка поблизу Краматорська на Донеччині вражає своєю роботою. Попри близькість до лінії фронту, модераторка Світлана Садова продовжує об’єднувати людей навколо кіно як онлайн, так і під час живих зустрічей. Її робота – це наочний приклад стійкості та неймовірної сили культурних ініціатив у надскладних умовах.

• Кіноклуб Docudays UA при Дніпропетровській обласній бібліотеці для дітей працює з червня 2023 року. Його модераторка Тетяна Дороніна сміливо обирає для учнівства і студентства непрості теми – про війну, Майдан, Голодомор, Голокост чи булінг. Вона має унікальний досвід залучення до показів вимушених переселенців, що допомагає людям повернути відчуття дому й спорідненості. Після перегляду фільму «Мова» режисера Сергія Лисенка у бібліотеці навіть організували мовні курси з вивчення української для людей старшого віку та вимушених переселенців. 

• Модераторки кіноклубу Docudays UA при Львівській муніципальній бібліотеці Віра Карпінська та Катерина Алексєєнко демонструють унікальний для Мережі досвід роботи з темою інклюзії та проведення інклюзивних показів. Вони втілили два важливі адвокаційні проєкти: «Інформаційна доступність для людей незрячих та слабозорих» та «Інтеграція неповнолітніх суб’єктів пробації у соціокультурне життя громади». Співпраця з підлітками на обліку пробації активно триває й зараз.

• Екоініціативи Хмельниччини. Модераторки кіноклубу Docudays UA при Хмельницькій обласній науковій бібліотеці Зоя Філіпенко та Альона Радецька давно і системно працюють з екологічною тематикою. Зоя Філіпенко була учасницею першої програми «DOCU ДІЄ» та адвокатувала вирішення проблеми сортування сміття у громаді. Модераторки шукають нестандартні підходи: наприклад, на обговорення фільму «Заповідник Асканія» режисера Андрія Литвиненка вони запросили переселенців – колишніх працівників заповідника. А їхні колеги, модераторки кіноклубу Docudays UA при Чемеровецькій центральній бібліотеці Марія Кульпінська та Ольга Галак у 2024 році реалізували масштабну екологічну адвокаційну кампанію. Завдяки їхній роботі з мешканцями та анкетуванню в громаді сформувалася активна екоспільнота, а селищна рада офіційно затвердила напрацьовану ними Програму природоохоронних заходів.

Кіноклуби при громадських організаціях: від очищення річок до нових робочих місць

Для громадського сектору кіноклуб – це інструмент прямої дії, який допомагає залучати мешканців до активізму та контролю за владою.

• Кіноклуб Docudays UA при Фонді громади «Барі» на Вінниччині створений лише наприкінці січня 2026 року, але його модераторки Ірина Стороженко та Марина Коваль уже встигли провести 10 показів. Їхня унікальна практика – супроводжувати майже кожен перегляд зустріччю з режисерами стрічок, їхніми героями або профільними експертами, що робить дискусії надзвичайно глибокими.

• Кіноклуб «Форум» при ГО «Пріоритет» з Олександрівки на Кіровоградщині: працює у Мережі з 2022 року. Його модератори Тетяна Бондаренко та Володимир Шабанов у 2024 році спрямували свою адвокаційну кампанію на проблему працевлаштування ВПО. Результат став перемогою для громади: Олександрівська селищна рада ухвалила рішення про пріоритетне залучення переселенців до оплачуваних громадських робіт та внесла відповідні зміни до Комплексної програми підтримки ВПО.

• Надзвичайно активно працює кіноклуб Docudays UA при ГО «Успішна Взаємодія» з Компаніївки на Кіровоградщині. Модератори Василь Боковий та Олена Мірхайдарова через кіно залучають мешканців до обговорення тем контролю влади та громадської участі. Вони актуалізують правозахисні теми на рівні всієї громади, відвідуючи школи, коледжі, бібліотеки та системно працюючи з курсантами Академії поліції, що перемістилася з Маріуполя.

• Тетяна Волкова, модераторка кіноклубу «Поза прокатом» при ГО «МЕДІАЛАБ» з Павлограда на Дніпропетровщині успішно поєднує силу журналістики та кінопросвіти. У 2024 році її адвокаційний проєкт згуртував громаду Павлограда навколо порятунку місцевих водойм. Спільними зусиллями мешканці розчистили береги річки Вовча та провели її біологічну меліорацію, а їхні напрацьовані пропозиції офіційно увійшли до міської Програми охорони навколишнього середовища на 2025–2027 роки.

• Тетяна Сава, модераторка кіноклубу Docudays UA при ГО «В єднанні – сила» з Новоукраїнки на Кіровоградщині з 2020 року провела вже 100 показів для дітей та підлітків. Її досвід доводить, що кіно надихає на дію: після перегляду «Казки про коника» діти самостійно створили власну книгу історій, а після іншого показу – ініціювали та облаштували майданчик для кінопоказів просто неба.

Кіноклуби при музеях та громадах: життя після руйнувань і зв'язок поколінь

Кіноклуби Мережі DOCU/CLUB при музеях та ОТГ демонструють, як документальне кіно зцілює та об'єднує громаду в часи найважчих випробувань.

• Директорка денного центру перебування КНП “Турбота” з Кременчука на Полтавщині і керівниця кіноклубу Марія Тимошенко працює з жінками, які постраждали від домашнього насильства. Також вона проводить важливі тренінги для школярів і регулярно долучається як експертка на покази у кіноклубі при Кременчуцькій установі виконання покарань, підсилюючи роботу своєї колеги, модераторки Олени Удовицької.

• Модератори кіноклубу при Здолбунівському краєзнавчому музеї Дмитро Чижевський та Тимофій Мохначук успішно залучають учнівську молодь до музейного життя, даючи їй можливість дискутувати у неформальній атмосфері. Оскільки сам музей колись народився з волонтерської спільноти, через кіноклуб тут продовжують активно розвивати потужну команду «друзів музею».

• Модераторка кіноклубу «DOCUПАНОРАМА» при Охтирському міському краєзнавчому музеї Людмила Міщенко прийняла сміливе рішення відкрити кіноклуб після того, як російські загарбники вщент зруйнували будівлю музею. Попри роботу в руїнах, кіноклуб творить дивовижні історії змін: після перегляду фільму «Перукарська воля» режисерів Фінлі Претселла та Едріена МакДовелла один із клієнтів пробації вступив на навчання до професійного ліцею на перукаря-модельєра. А після «Заповідника Асканія» музейники та волонтери розчистили береги річки Охтирка, впорядкували природне джерело та висадили дубову алею в міському парку. До кожного показу команда музею готує тематичну виставку зі своїх фондів, демонструючи кросплатформну взаємодію.

• Наталя Чісліна, модераторка кіноклубу Docudays UA при Чоповицькій селищній раді на Житомирщині провела показ фільму «Вівчар» у віддаленому селі Липляни, де мешкає всього 89 людей. Подія зібрала разом представників трьох поколінь – дітей, батьків та старійшин села. Спільне емоційне обговорення настільки надихнуло людей, що вони вирішили створити постійний клуб «Взаємодія поколінь».

• Кіноклуб Docudays UA при КУ «Молодіжний центр “Пазл”» із с. Войнівка на Кіровоградщині приєднався до Мережі нещодавно, але його модераторка Анастасія Недвига вже щомісяця організовує покази для молоді, створюючи простір для дискусій про права людини. Анастасія проводить унікальні інтеграційні покази, де збираються разом жителі громади, шкільні лідери та ветерани, а також активно популяризує кіноклубний рух в Instagram.

Кіноклуби при пробації: кіно, що дає другий шанс

Робота з людьми, які перебувають у конфлікті з законом – один із найскладніших напрямів роботи, де документальні стрічки стають дієвим інструментом ресоціалізації засуджених та переосмислення ними життєвого шляху.

• Кіноклуб Docudays UA при Коростенському районному відділі №1 філії Центру пробації на Житомирщині працює з 2023 року. Модераторка Ярослава Омельчук регулярно залучає експертів для розмов про права людини та ресоціалізацію клієнтів пробації. Ярослава є активною дописувачкою на сайтах місцевих громад, де її інформаційні матеріали про кіноклубні заходи мають високі охоплення (по 500–600 переглядів), що допомагає доносити важливі сенси до широкого загалу.

• Ольга Корсакова, модераторка кіноклубу Docudays UA при секторі ювенальної пробації м.Житомира, спеціалізується на роботі з неповнолітніми. Вона надзвичайно прискіпливо добирає фільми та фахівців, допомагаючи підліткам осмислити свої вчинки й знайти підтримку. Ольга налагодила чудовий контакт із Службою у справах дітей Житомирської міськради, успішно об’єднуючи зусилля кіноклубу з містом.

• Лариса Польгуй, модераторка кіноклубу Docudays UA при секторі ювенальної пробації м.Миколаєва, активно використовує документалістику в роботі з підлітками та принципово не уникає складних і болючих тем (наприклад, проводила покази фільмів «Мирні люди» режисерки Оксани Карпович і «Між стінами – історія Аарона Вайса» режисера Звика Нево). Такі перегляди допомагають їй чесно говорити з юнаками про відповідальність, життєвий вибір та проводити профілактику повторних правопорушень.

• Людмила Якименко, модераторка кіноклубу Docudays UA при Ізмаїльському районному відділі №2 ДУ «Центр пробації» на Одещині, неодноразово переконувалася в трансформаційній силі документального кіно. Вона поділилася вражаючою історією роботи з молодим хлопцем, засудженим за колабораціонізм. Саме перегляд документальних стрічок про Євромайдан допоміг йому повністю переосмислити власні дії, відкритися до чесного діалогу з суспільством та згодом стати активним волонтером місцевого волонтерського центру. Людмила Якименко активно виходить за рамки роботи з клієнтами пробації, вона проводить обговорення документальних фільмів у волонтерських та громадських організаціях, у освітніх закладах громади. 

Усі ці історії, презентовані на конференції модераторів у Києві, доводять, що Мережа DOCU/CLUB є унікальною екосистемою, яка перетворила документальне кіно на ту «м’яку силу», що здатна обʼєднувати громади і вирішувати серйозні соціальні, екологічні та правові виклики.

Досвід модераторів та модераторок кіноклубів є неоціненним, адже кожен і кожна з них створили готову, перевірену на практиці модель змін, яку може запозичити будь-яка інша українська громада. 

Проєкт впроваджується завдяки підтримці Мережі DOCU/CLUB, що фінансується Посольством Швеції в Україні, Fondation de France та Німецьким фондом Маршалла Сполучених Штатів Америки.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.