До перегляду та обговорення учасникам запропонували документальну стрічку польського режисера Мартіна Рата «Що написано пером». Документальний фільм знятий у Польщі, але висвітлена в ньому проблема є надзвичайно актуальною для багатьох країн світу, в тому числі і для України. Це проблема соціальної адаптації громадян, які опинилися «на дні»: алкоголіки, безпритульні, колишні засуджені. Фільм демонструє, як важко стерти з пам’яті події минулого, і водночас доводить, що будь-яке нове переживання визначає подальший плин нашого життя.

Перед переглядом для юнаків влаштували дискусію: «Чи чекають Вас на волі?» Намагалися відповісти на питання чи є у вихованців друзі на волі , або люди, які їм будуть дуже потрібні?

Під час перегляду глядачі стали свідками історії головного персонажу – безпритульного алкоголіка. Майже все тіло чоловіка розписане татуюваннями. Кожен символ має свою історію. Попри скрутну ситуацію, в якій він перебуває, головний герой намагається знову взяти своє життя під контроль і виправити помилки минулого. Він робить спроби відновити стосунки з родиною, якої не бачив багато років. Хай сестра ігнорує телефонні дзвінки, а брат відмовляється з ним розмовляти, він не втрачає надії на те, що в житті щось таки зміниться.Та головний герой не втрачає надії на те, що в житті щось таки зміниться.

«В головному герої спостерігається багато позитивних тенденцій. Головне те, що він хоче нового життя і хоче позитивних змін», – каже Сергій.

Дискусію розпочали з запитань: які причини того, що життя головного героя склалося саме так? Чи здатен він змінити ситуацію? Намагались дізнатись чому від героя відвертаються близькі люди?

«В тому, що від головного героя відвернулись його рідні та близькі – винен в цьому він сам. Можна жити і спілкуватися з своїми рідними, навіть якщо ти у колонії», – наголошує Михайло.

Виконали вправу «Мій перший день на свободі». Юнаком запропонували записали три добрі та три погані речі, які можуть трапитись в їх перший день на свободі. Особливу увагу звернули на кризові випадки. Що робити при втраті житла або соціально-корисних зв’язків? З'ясували куди можна звернутися за допомогою. Поговорили про те що для вихованців означають такі слова, як «адаптація», «свобода», «самостійність», «соціальне середовище», «реальні можливості», «взаємодія». Дійшли висновку, що всі ці терміни висвітлюють можливості для достойного життя в спільноті.

«Якщо трапилось так, що опинився в місцях позбавлення волі – найголовніше своєю поведінкою довести свою любов до рідних та близьких. Цікавитись життям та здоров’ям мами, підтримувати її морально», – зазначає Олексій.

Юнаки усвідомили, що перші кроки після звільнення не такі легкі, як здається на перший погляд. На шляху можуть стати – моральні, психологічні, соціальні, фінансові і побутові проблеми, які треба буде швидковирішувати.

Учасники заняття обрали 12 головних тез, завдяки яким вони зможуть ефективно взаємодіяти із соціальним середовищем і які допоможуть знову не попасти за грати. Головні із них: відповідальність за власні вчинки, позитивне мислення, керування своїми емоціями, позбавлення шкідливих звичок, визначення найважливіших потреб, допомога родині, уникнення поганих компаній, влаштування на роботу чи навчання, не використовування жаргонних слів тощо.

Першорядне завдання співробітників - допомогти вихованцям передбачити можливості та проблеми, із якими вони зіштовхнуться в новому соціальному просторі та вміти конструктивно їх вирішити. 

Проєкт «Мережа DOCU/CLUB – за реформи!» фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.

Олена Удовицька