Вже другий рік поспіль Мережа долучається до Форуму, щоб розвивати діалог із журналістською спільнотою та шукати нові можливості для співпраці між медіа, документалістами й активними громадами. Цьогоріч у програмі Донбас Медіа Форуму за участі Мережі відбулися покази двох документальних фільмів та дискусія про медіаграмотність, правопросвіту й адвокацію. 

«Свідки. Місце народження»: зберегти свідчення про війну для майбутнього

Документальний фільм «Свідки. Місце народження» режисерки Марини Кронглевської від проєкту Архів Війни розповідає про роботу Чернігівського пологового будинку під час 37-денної облоги міста російськими військами на початку повномасштабного вторгнення. Попри обстріли, нестачу води, їжі та медикаментів, медики продовжували приймати пологи. Через особисті спогади героїв фільм показує, як люди намагалися зберегти життя й гідність у надзвичайних обставинах.

Показ став приводом для розмови про те, як документувати людський досвід війни, зберігати свідчення очевидців і забезпечувати можливість їхнього подальшого використання в журналістиці та документалістиці. До обговорення долучилася Тетяна Симон – продюсерка фільму та керівниця відділу інтерв’ювання Архіву Війни. 

Тетяна Симон 

Для журналістів, правозахисників та активістів була важливою тема  дослідження історії та формування колективної пам’яті через документування наслідків російської агресії. У медіа накопичуються інтерв’ю, відео, фотографії та інші матеріали, які можуть бути важливими не лише для поточних публікацій. Тетяна Симон розповіла, як налагоджена взаємодія з архівними ініціативами допомагає зберігати ці матеріали та відкриває перспективи їхнього відповідального використання в майбутньому.

«Свідчення очевидців – це частина пам’яті про те, що пережили люди й громади під час війни. Важливо подбати про збереження, контекст і відповідальне використання цих історій. Співпраця журналістів з архівними ініціативами допомагає не втрачати цінні матеріали й відкриває можливості для подальшої роботи з ними», – наголосила Тетяна.

«Джин у повітрі»: як розповідати про війну, не втрачаючи з фокуса людину 

Документальний фільм Сергія Лисенка «Джин у повітрі» переносить глядачів у повсякденність трьох пілотів FPV-дронів, які виконують бойові завдання на Донеччині. Це історія не лише про роботу на передовій, небезпеку та відповідальність, а й про втому, взаємну підтримку, братерство та людяність, що зберігається навіть у найнапруженіших обставинах.

Аліна Логвиненко

Після перегляду фільму відбулася розмова про те, як журналістам і документалістам працювати з військовими, знаходити баланс між суспільним інтересом і безпекою героїв та розповідати про війну без зайвої героїзації. До обговорення долучилася колега і посестра Сергія Лисенка – журналістка, військовослужбовиця Медіацентру ЗСУ Аліна Логвиненко. 

Учасники говорили про те, як змінюється оптика журналіста, коли він тривалий час працює поруч із військовими. Окрему увагу приділили безпеці: згода героя на зйомку не завжди означає, що матеріал публікувати безпечно. Торкнулася розмова й питання, як утримувати увагу аудиторії, коли війна триває роками, а новини з фронту для багатьох перетворюються на звичний інформаційний фон. 

Аліна Логвиненко наголосила, що повільне спостереження, людські історії та деталі повсякденного життя допомагають глядачам побачити війну як послідовність подій і, що важливо, як досвід конкретних людей: «У роботі з військовими важливо пам’ятати, що за кожною історією стоїть людина, її досвід і відповідальність за тих, хто поруч. Журналіст має не лише знайти сильний кадр чи історію, а й розуміти, як це вплине на героїв і чи не створить додаткових ризиків. Наше завдання – знаходити способи говорити про війну так, щоб аудиторія розуміла її ціну».

Від медіаграмотності до адвокації: як документальне кіно допомагає громадам змінюватися

Документальне кіно може стати початком розмови про проблему, яку громада довго не помічала або не наважувалася обговорювати. Але чи може ця розмова привести до конкретних рішень? Саме це питання стало центральним під час дискусії «Медіаграмотність, правопросвіта, адвокація: як документальне кіно робить громади сильнішими».

Тетяна Волкова

У дискусії взяли участь Тетяна Волкова –  головна редакторка «СТЕП – медіа про Західний Донбас» і модераторка кіноклубу Docudays UA при ГО «Медіалаб», а також Ольга Бабчук – журналістка й комунікаційна менеджерка Мережі кіноклубів Docudays UA. Модерувала розмову Ярина Скуратівська, журналістка Укрінформу й авторка подкасту «Правда чи міф». 

Учасниці обговорили досвід адвокаційних кампаній, які починалися з перегляду документального фільму й спільного обговорення важливої для людей теми, а згодом приводили до конкретних змін у громадах. Такий підхід допомагає перейти від констатації проблеми до спільного пошуку рішення: сформулювати запит, об’єднати зацікавлених людей, визначити відповідальних і вибудувати діалог із тими, хто може вплинути на ситуацію, щоб домогтися прийняття відповідних рішень.

Панельна дискусія після перегляду

Для локальних медіа це також можливість розширити власну роль. Документальне кіно допомагає редакціям створювати простір для обговорення проблем у громадах, залучати мешканців, пояснювати механізми впливу на рішення та стежити за результатами. Документальний фільм стає приводом для розмови, а медіа – одним із майданчиків, де ця розмова може перетворитися на суспільну дію.

Тетяна Волкова, кіноклуб якої успішно реалізував адвокаційну кампанію у Павлограді, наголосила: «Локальне медіа добре знає контекст своєї громади й може допомогти людям побачити, що спільна проблема потребує спільного рішення. Документальний фільм дає можливість почати непросту розмову, а подальша робота з громадою об’єднує людей, щоб сформулювати вимоги й домагатися змін. Важливо не зупинятися на обговоренні, а повертатися до теми й показувати, що вдалося зробити».

Ольга Бабчук

На дієвості співпраці жителів громади, громадських активістів і медійників закцентувала Ольга Бабчук:  «Мережа кіноклубів Docudays UA створює простір, у якому документальне кіно стає приводом говорити про права людини, суспільні проблеми й відповідальність. Для нас важливо, щоб після перегляду люди не залишалися лише глядачами, а могли об’єднуватися, шукати рішення та впливати на зміни у своїх громадах. Співпраця з медіа допомагає робити ці історії видимими, залучати ширшу аудиторію та поширювати досвід, який може надихнути інші спільноти».

Участь у Донбас Медіа Форумі другий рік поспіль дає можливість Мережі кіноклубів Docudays UA зміцнювати зв’язки з журналістською спільнотою та шукати нові формати взаємодії. Документальне кіно й медіа мають багато спільного: вони допомагають суспільству осмислювати складні події, робити видимими досвіди людей і порушувати питання, які потребують уваги.

Для регіональних медіа це може стати способом залучати аудиторію до змістовного діалогу, знаходити нові теми й партнерів, а також показувати, як локальні ініціативи впливають на життя людей. Для Мережі – це можливість ширше розповідати про документальне кіно та підтримувати спільноти, які працюють із темами прав людини, критичного мислення й суспільних змін.