На початку грудня Мережа DOCU/CLUB організувала публічне інтерв’ю з кінокураторкою, культурною менеджеркою, авторкою книжки «Твоя книга про кіно» Ольгою Бірзул. Ця подія зібрала широку аудиторію: освітян(ок) різних рівнів, шкільних психологів/-инь, молодіжних працівників/-иць, представників/-иць громадського сектору та модераторів/-ок кіноклубів.

Тема розмови – «Що документальне кіно може дати підліткам» – є напрочуд актуальною, адже освітян(к)и та фахівці/-чині, які працюють з учнівством, все частіше шукають інструменти, що дозволяють краще розуміти підлітків і будувати з ними довірливий діалог.

Ольга Бірзул акцентувала на унікальній можливості документального кіно одночасно навчати, викликати емоційний відгук і спонукати глядачів і глядачок до рефлексії. На відміну від художніх фільмів, документальні історії дають підліткам можливість побачити реальні життєві ситуації та впізнати себе або своїх друзів у героях фільмів.

Ольга підкреслила, що документальне кіно стає важливим інструментом дорослішання: через історії реальних людей підлітки вчаться розуміти наслідки свого вибору, бачити різні моделі поведінки, розпізнавати власні почуття та визначати, що для них є прийнятним, а що – неприпустимим. Перегляд і обговорення документальних фільмів дає змогу отримати досвід «безпечного проживання» ситуацій, з якими вони можуть зіткнутися в житті.

Фото з архіву ГО "Докудейз"

Не менш важливо, що документалістика дає освітянк(а)м, психологам/-иням, батькам та молодіжним працівникам/-цям етичний спосіб впливати на формування цінностей у підлітків. Замість повчань або директивних порад, дорослі можуть разом з молоддю аналізувати поведінку героїв, говорити про свободу, відповідальність, повагу до людської гідності, рівність, співчуття. Такий формат спільного осмислення дозволяє дорослим не нав’язувати підліткам готові відповіді, а допомагати їм самостійно робити висновки.

Ольга зауважила, що в сучасній Україні така розмова є особливо важливою. Українські підлітки дорослішають у складних умовах війни, інформаційного тиску та соціальної нестабільності, їм гостро потрібні інструменти для розуміння світу та себе. Документальне кіно допомагає розвивати критичне мислення, стійкість, емпатію та здатність робити етичний вибір, а без цих навичок неможливо сформувати свідоме й відповідальне покоління.

На прикладі фільму «Моя щаслива непроста родина» режисерки Тесси Луїзи Попп, який учасники/-ці могли переглянути напередодні розмови, Ольга дала поради, як чесно говорити з підлітками про складні родинні стосунки, обговорювати теми емоційної відкритості.

Для підлітків документальне кіно може стати «тренажером» емпатії. «Підлітки дивляться документальне кіно не так, як дорослі. Їм важливо відчути: я не один такий. Коли дитина бачить на екрані досвід, подібний до свого, це може стати першим кроком до розмови, яку вона давно не наважувалася почати», – зазначила Ольга Бірзул.

Фото з архіву ГО "Докудейз"

Під час інтерв'ю йшлося також про те, як працювати з емоціями підлітків під час обговорення фільмів, як будувати безпечний простір для обговорення та модерувати дискусії так, щоб вони не перетворювалися на конфлікти, а давали підліткам інструменти для самовираження. Ольга Бірзул наголосила, що документальні фільми з колекції Мережі DOCU/CLUB можуть стати частиною повсякденної роботи з молоддю: залучати її до дискусій, працювати з темами самоідентичності, сімейних стосунків, поваги до особистих кордонів і безпеки. Вона порадила, як обирати фільми для певного віку, як працювати з чутливими темами та як реагувати на складні емоції підлітків. Адже правильно модерована розмова після перегляду фільму здатна зменшити тривожність, допомогти підліткам розуміти себе та навчити поважати досвід інших.

Модераторка інтерв’ю, комунікаційниця Мережі DOCU/CLUB Ольга Бабчук, підкреслила потенціал таких розмов: «Документальне кіно може стати не лише містком між підлітком і дорослим, але й ефективним спільним інструментом для професій, які зазвичай працюють з підлітками окремо: школа, психологічні служби, молодіжні центри, громадські ініціативи. Нам важливо, щоб різні фахівці бачили, як цей інструмент працює в різних середовищах – в освітньому закладі, в молодіжному центрі, у громадській організації – і могли використовувати його у своїй роботі».

Після інтерв’ю учасники/-ці зазначили, що вперше подивилися на документальне кіно як на освітню та психологічну практику, яка може змінювати поведінкові моделі підлітків, допомагати в профілактиці конфліктів та сприяти формуванню у них критичного мислення. На завершення Ольга Бірзул підсумувала: «Підлітки хочуть, щоб їх чули. Документальне кіно – це спосіб зробити перший крок назустріч, запросити їх до діалогу й дати можливість висловитися. Часто саме фільм стає тією причиною, завдяки якій підлітки вперше говорять про те, що їм болить. Дорослі, які не бояться зробити цей перший крок, можуть відчутно підтримати підлітків у їхньому дорослішанні».

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.