Співпраця з ветаран(к)ами та військовослужбов(и)цями – одне зі стратегічних завдань Мережі. Документальне кіно відкриває можливості торкатися в обговоренні фільмів складних, а часом і дражливих питань, дискутувати на актуальні для суспільства теми, обговорювати складні життєві ситуації і у доброзичливій атмосфері кіноклубів спільно шукати відповідей і шляхів виходу з певних проблем. Ці можливості є величезною перевагою кіноклубів Docudays UA у роботі з людьми, які мають військовий досвід, перебувають у шпиталях на лікуванні чи проходять реабілітацію після поранень. 

Для багатьох невеликих містечок і сіл кіноклуби стають чи не єдиним майданчиком культурного життя. Але їхня цінність значно ширша – це місце зустрічі з однодумцями, безпечний простір для діалогу з учасниками громади.

Кіноклуби при центрах пробації відкривають нові можливості для реінтеграції – допомагають ветеранам знайти спільну мову з місцевими мешканцями, зруйнувати стереотипи й побачити власний досвід у ширшому суспільному контексті.

Ліна Бабіч

«Документальне кіно дозволяє говорити про складне мовою, яка доступна і близька людям. Воно допомагає зцілювати, налагоджувати діалог і будувати довіру. Для ветеранів у громадах кіноклуби можуть стати тим місцем, де формується справжня спільнота підтримки», — зазначає координаторка кіноклубів при центрах пробації та установах виконання покарань Мережі DOCU/CLUB, координаторка Мережі DOCU/CLUB Ліна Бабич. 

Тренінг «Міст додому: реінтеграція ветеранів у суспільне життя» був покликаний розповісти модератор(к)ам про можливості включення кіноклубів у соціально-виховну роботу з ветеран(к)ами війни, які є клієнтами пробації, а також про те, як залучати громадськість та місцеве самоврядування до цієї діяльності. 

Провела тренінг Наталя Мосенцова, керівниця Берестинського районного сектора  №2 філії ДУ “Центр пробації” на Харківщині, модераторка кіноклубу Docudays UA при цій філії.  

 «Після початку повномасштабної війни в Україні постійно збільшується кількість військовослужбовців та ветеранів. Зростає і кількість клієнтів пробації, які мають цей статус. Робота  з ними має бути спрямована не лише на попередження рецидивів, але і стосуватись їхньої реінтеграції, адаптації до мирного життя. Адже військовослужбовці та ветерани прийшли на війну з різним життєвим багажем і повертаються з неї з різним досвідом. Тому ця робота важлива не лише для наших захисників, але й для їхніх родин, громад та кожного з нас», – зазначила Наталя Мосенцова. 

Наталя Мосенцова

Ідея цього тренінгу зʼявилася вже давно. Нині в Україні є нагальна потреба у підготовці фахівців, які володіють різними методами надання психологічної допомоги ветеранам. «Знаю з власного досвіду, що мої колеги з центрів пробації деколи з острахом ставляться до роботи з клієнтами пробації-ветеранами, адже ми працюємо не лише з героями війни, а й з тими, хто порушив закон, – пояснює тренерка. – Через відсутність належної методичної підтримки у працівників пробації є велика потреба у пошуках нових методів роботи з ветеранами, як-от показів і обговорень документальних фільмів. Це допомагає встановити з ними емоційний контакт і полегшує вирішення завдань, які стоять перед нами».

Учасники/-ці тренінгу обговорили фільм режисерки Аліси Горлової «Явних проявів немає». Приклад головної героїні стрічки – військовослужбовиці, яка повернулася додому –  спонукав до глибокої розмови про шлях, які мають подолати військові від початку реабілітації до повернення на роботу і до мирного життя. 

Надзвичайно корисним для модераторів/-ок кіноклубів при центрах пробації було спілкування із запрошеними на семінар експертками Вікторією Богдан і Тетяною Михалюк,  фахівчинями із супроводу ветеранів війни та демобілізованих Центру соціальних служб Кегичівської громади, що на Харківщині. Такі фахівці працюють у більшості громад, але дуже часто ветеран(к)и, їхні родини не знають про їх роботу і про те, за якою допомогою до них можна звертатися. Травмачутливий підхід, правила психологічної безпеки при роботі з ветеран(к)ами – обговорення цих тем було надзвичайно важливим для присутніх.  

Учасники/-ці тренінгу з великою цікавістю слухали і Анжелу Козловець, керівницю Коростенського районного сектору №3 Центру пробації в Житомирській області, яка поділилася власними напрацюваннями у роботі з ветеран(к)ам и і досвідом, отриманим під час участі у програмах міжнародного обміну з колегами за кордоном. 

Необхідність і важливість проведеного навчання підтверджують і отримані організаторами відгуки.

Фото з архіву  Мережі DOCU/CLUB

«Ми повинні пробувати застосовувати різні підходи до роботи з ветеранами, адже не завжди вдається швидко і легко підібрати “ключик” до людини. Сьогодні я побачила, як може допомогти у встановленні контакту і взаємодії з ветеранами документальне кіно. Дуже сподіваюся отримати відчутні результати», – поділилася учасниця тренінгу з Харківщини.

«Зараз проводиться досить багато заходів по роботі з ветеранами, але не всі вони ефективні. Це нормальний процес, ми всі вчимося. Сьогодні багато говорять про індивідуальний підхід – і схоже, що документальне кіно може цей підхід забезпечити. Думаю, що його інтеграція в нашу роботу – це справді безпечний метод допомоги військовослужбовцям і ветеранам», – зазначив співробітник філії Центру пробації з Вінницької області. 

Команда Мережі і надалі проводитиме навчання модераторів і модераторок із цієї теми, адже психологічна підтримка ветеранів/-ок і допомога їм у ресоціалізації є важливою умовою для розбудови безпечного суспільства, яке піклується про своїх співгромадян.