До 11-ї колекції увійшли 10 документальних фільмів. Ми дякуємо за сприяння у закупівлі та озвученні фільмів нашим партнерам – Агентству США з міжнародного розвитку (USAID), посольству Швеції в Україні, Національному фонду на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
«За допомогою цієї підбірки фільмів та сценаріїв обговорень до них, ми хочемо донести до наших глядачів важливість єдності та згуртованості українців у протистоянні з росією, сприяти підвищенню обізнаності жителів місцевих громад про права людини. Наше суспільство, попри відмінності у поглядах та переконаннях, об’єднане спільними викликами сьогодення та прагненням до спільного безпечного майбутнього. Героїчні зусилля українців у захисті своєї свободи та своєї землі закладають підґрунтя майбутнього оновлення країни. Ми маємо шанс переосмислити її та розбудувати інклюзивне, стійке суспільство. Очікуємо, що нові фільми сприятимуть діалогам про самозарадність і солідарність», – зазначила проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB Ніна Хома.
За підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у фільмотеці Мережі з’явилося 5 нових фільмів.
«Будинок зі скалок» данського режисера Сімона Леренґа Вільмонта розповідає про трьох дітей із притулку на Сході України. Режисер повертається до теми довгострокових наслідків війни та пропонує глибше подивитися на те, який відбиток залишає війна у дітях. Це пронизливий і глибоко інтимний портрет тимчасового притулку, сповненого уваги, підтримки та довіри до дітей, які відчайдушно цього потребують.
Фільм «Зерна голоду» французького режисера Ґійома Рібо розповідає про британського журналіста Ґарета Джонса, який у березні 1933 року таємно приїхав до України і побачив безпрецедентний голод. Після повернення на батьківщину Джонс застерігає про нього весь світ, але радянські маніпуляції виявляються сильнішими. Це історія масового злочину та брехні. А фільм оповідає про труднощі розслідування, що йде проти інституцій.
«Юний Платон» ірландської режисерки Наса Ні Ханаани занурює глядачів у атмосферу одного з районів Белфаста, який не так давно потерпав від громадянського конфлікту. Директор місцевої школи разом з командою мріють через критичне мислення допомогти дітям визирнути за рамки та обмеження своєї спільноти. Учні вчаться ставити запитання про міфи війни та насильства — подекуди всупереч наративам, нав’язаним батьками, ровесниками/-цями та певною соціально-економічною групою.
Швейцарські режисери Маттіас Жуло та Люсьєн Ру у своєму фільмі «Вівчар» розповідають про Кіана – підлітка, який збирається провести літні канікули за грою у футбол із друзями. Однак, на думку його діда Мартіна, це найкращий час для ознайомлення з роботою на фермі. Це ніжний, мрійливий фільм про терпіння, необхідне для вивчення професії, що передається з покоління в покоління.
Кадр з фільму «89 днів»
Харків’янин Павло Дорогой після початку повномасштабної війни зосередився на фіксуванні ситуації у Харкові та області. Його фільм «89 днів» – це історія про харківський метрополітен, який з перших днів війни став бомбосховищем для багатьох харків'ян/-ок. Два місяці вони облаштовували його для більш-менш комфортного життя. Але місцева влада та керівництво метрополітену хочуть звільнити підземку від мешканців/-ок і знову запустити транспортну мережу.
Ще п'ять фільмів поповнили колекцію завдяки фінансовій підтримці Посольства Швеції в Україні, Національного фонду на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Польсько-німецький фільм «Синдром Гамлета», знятий режисерами Ельвірою Нєвєрою та Пьотром Росоловським, розповідає про унікальну театральну постановку, здійснену в Україні за кілька місяців до початку повномасштабної війни з росією. П'ятеро молодих жінок та чоловіків намагаються пов’язати свій досвід війни із шекспірівським «Гамлетом». Репетиції п’єси поєднуються з напруженим спостереженням за життям героїв. Цей фільм став потужним портретом покоління, яке справляється з травмою війни.
Кадр з фільму «Явних проявів немає»
Фільм «Явних проявів немає» української режисерки Алін Горлової – це історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реабілітації до повернення на роботу.
Про команду Bellingcat українці дізналися під час розслідування катастрофи МН17, що сталася влітку 2014 року на Донбасі. Команда Bellingcat розслідує резонансні справи, шукаючи правду та борючись за журналістську чесність у часи фейкових новин і суперечливих фактів. Фільм нідерландського режисера Ганса Пула «Bellingcat: Правда у світі постправди» розповідає про колектив «громадянських журналістських розслідувань» та його роботу з відкритими джерелами інформації.
Кадр з фільму «Bellingcat: Правда у світі постправди»
«Фортеця Маріуполь» — це цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках режисерки Юлії Гонтарук до воїнів, які були оточені російською армією у Маріуполі на комбінаті «Азовсталь». У нашій колекції з’явився один з фільмів циклу – «Фортеця Маріуполь. Орест». Його героєм став Дмитро Козацький з позивним «Орест» – голова пресслужби полку «Азов» у Маріуполі. Від початку російського вторгнення він висвітлював світові ситуацію в місті та на «Азовсталі», звідки потрапив у російський полон.
Ще один український фільм із нової колекції – «Ілюзії на дні» Леоніда Єжурова. Це історія про протистояння депутатів та забудовників із культурними активістами, яке розгорілося у Херсоні. Для захисту найстарішої кінозали міста молодь створила культурний центр. Але земля в центрі приваблює чиновників і депутатів, які, аби звільнити територію, розпочинають війну проти культурних активістів.
Чільне фото: кадр з фільму «Синдром Гамлета».
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
