Мережа DOCU/CLUB традиційно до Дня безпечного інтернету провела правопросвітницькі заходи, щоб поінформувати глядачів і глядачок  про ризики, що чатують на них в інтернеті, та способи їм запобігти. Зустрічі були цікавими, адже формат роботи кіноклубів Docudays UA дозволяє перетворити «суху» теорію на живу дискусію: глядачі бачать реальні історії на екрані, «приміряють» їх на себе і разом з експертами шукають алгоритми захисту.

Розповідаємо про те, як відбувалися покази та обговорення фільмів. 

«Пранкнули»: коли жарт перетворюється на трагедію

Фільм «Пранкнули» режисера Ісмаеля Жоффруа Шандуті, що розповідає про свотинг та його небезпеки, став основою для обговорень у багатьох кіноклубах Docudays UA.

Тетяна Волкова, мордераторка кіноклубу «Поза прокатом» з Павлограда на Дніпропетровщині, особливу увагу приділила важливості батьківського контролю. Психологиня та громадська активістка Олена Кочанова наголосила: «Треба бути  максимально уважними і стежити, щоб персональна інформація не опинилася у третіх руках, але в сучасному світі батьки мають бути готовими до будь-яких сценаріїв».

Під час обговорення глядачка Ліна Черних сказала: «Це дуже класний фільм. Я задумалася над проблемою витоку персональних даних через комп’ютерні ігри, тому що у мене є син, який вже почав грати в ігри, і тепер я маю з ним поговорити про безпеку». 

Цікавою була розмова у кіноклубі «Форум» при ГО «Пріоритет» з Олександрівки на Кіровоградщині.  Модераторка Тетяна Бондаренко довела, що навіть блекаут не може зупинити важливу розмову з молоддю. 

Фото з засідання  кіноклубу Docudays UA  «Форум» при ГО «Пріоритет» з Олександрівки на Кіровоградщині

Тетяна Порядько, вчителька інформатики, яка була присутня на заході, зазначила: «Попри складні умови та перебої з електроенергією, ми провели зустріч максимально якісно. Дітям дуже відгукнулася тема фільму – вони щиро дивувалися, що “жарт” в інтернеті може мати такі серйозні наслідки. Учні активно працювали, критично мислили... Для мене важливо, що вони не просто подивилися фільм, а отримали практичні навички: як захистити акаунт, як реагувати на підозрілі повідомлення. Діти бачать у фільмі життєві приклади і “приміряють” на себе. Це працює!»

Слова вчительки підтвердили і самі учні: «Мені сподобалося, бо було не нудно. Я зрозуміла, що не можна довіряти всьому в інтернеті. І тепер точно зміню пароль» (Ірина, 5 клас), «Раніше здавалося, що пранки – це просто прикол. Тепер бачу, що це може бути дуже небезпечно» (Максим, 6 клас),  «Було цікаво і серйозно водночас. Сподобалося, що з нами говорили по-дорослому. В умовах війни інформаційна безпека – це реально важливо» (Артем, 8 клас).

А в аудиторії, яку зібрала у Житомирі Вікторія Хромова, модераторка кіноклубу Docudays UA при ГО «Центр молодіжний ініціатив “Джинджер”», емоції глядачів коливалися від страху до усвідомлення відповідальності.

Пані Жанна, колишня викладачка, поділилася: «Я часто спілкуюсь із колишніми учнями, ми багато комунікуємо в соцмережах, моя онука з багатьма з них грає в “стрілялки”. Після перегляду фільму мені стало по-справжньому страшно. Я навіть не уявляла, що так, по-перше, можна “жартувати”, а по-друге, скільки ж особистої інформації, виявляється, є у вільному доступі!». А учениця школи, 14-річна Моніка, додала: «Фільм мене дуже вразив і, чесно кажучи, злякав. Я замислилася про те, наскільки ми всі залежимо від інтернету... З’явилося відчуття безпорадності, бо про мене вже зібрано стільки інформації, а якщо твої дані вже потрапили в мережу, то що тоді робити? Тепер я буду більше думати про те, яку інформацію публікую».

«Стираючи Девіда»: цифрові відбитки та стеження

Фільм «Стираючи Девіда» режисера Девіда Бонда традиційно допомагає обговорити з глядачами кіноклубів тему тотального цифрового контролю.

Марія Симкович, модераторка кіноклубу Docudays UA при ГО «Освітній центр "Інсайдер", провела показ і обговорення фільму на запрошення керівництва Ужгородського університету третього віку. Слухачів й слухачок університету зацікавила тема безпеки в інтернеті, оскільки вони відвідують заняття з цифрової грамотності. 

Під час обговорення вони ділилися власним тривожним досвідом. «Я нещодавно була свідком однієї маніпуляції. У мережі Інтернет однією з наших слухачок була виставлена дуже гарна фотографія біля ялинки з бокалом. І через деякий час я бачу цю світлину на сторонньому сайті. Її фото використали без дозволу», – розповіла глядачка. Інша додала: «Я помітила, як мене підслуховує телефон: усе, про що я говорю, потім мені показує фейсбук як рекламу». Тетяна Ігнатьо наголосила: «Розвиток цифрового суспільства веде до того, що через наші гаджети вивчається наш образ, думки, наші подальші дії, і це все може впливати на нас. Усі гаджети мають систему спостереження. Якщо трапиться випадок викрадення даних, треба одразу звертатися до кіберполіції».

Кадр з фільму "Стираючі Девіда"

Модераторка Марія Симкович вважає, що тема, категорія учасників і фільм були підібрані дуже вдало: «Люди літнього віку – це та категорія глядачів, яка найменше обізнана з тонкощами цифрового світу. Для них була особливо цікавою інформація про безпеку в Інтернеті. Фільм змусив задуматися над багатьма речами. Учасники та учасниці висловили щиру вдячність команді Мережі за актуальні стрічки та попросили приходити до них частіше». 

Олександр Чижевський, модератор кіноклубу «Не моргай» при Здолбунівському краєзнавчому музеї на Рівненщині, розширив напрями обговорення фільму зі своїми глядачами й глядачками. 

«Нині йдеться не лише про “рекламу, яка підслуховує”, а й про те, що наші персональні дані та цифрові сліди можуть бути використані ворогом для ідентифікації людей за приналежністю до організацій, за колом контактів, за активністю. На початку повномасштабного вторгнення ці речі мали трагічні наслідки в окремих громадах, зокрема в Бучі та Ірпені.

Після такого досвіду говорити про цифрову безпеку як про додаткову опцію сучасності вже не виходить, адже це базова гігієна і частина турботи про себе та інших», – сказав Олександр.

Глядачі активно долучилися до обговорення: «Думав, буде просто “про кібербезпеку”, а вийшло дуже особисто. Після “Стираючи Девіда” реально захотілося піти й перевірити, що про мене знають сервіси, і повимикати зайве. Трохи лячно, якщо чесно» (Олексій), «Я прийшла за компанію, а вийшла з купою думок. Особливо про те, як легко дані збираються через державні бази та приватні компанії, і як важко потім це все контролювати. Було відчуття, ніби дивишся трилер, хоча це документалка» (Дарія), «Після фільму реально хочеться обережніше ставитись до того, що публікуєш і кому даєш доступ. Актуальність фільму в рамках війни колосальна. Скільки всього може дізнатися про наших людей, нашу країну, підприємства і енергетику ворог – важко навіть уявити. Маємо ось такі дві сторони цифровізації…» (Алла).

«У сітях»: непроста розмова про сексуальне насильство в інтернеті

У Запоріжжі модераторка кіноклубу «Долоні» при ГО «Комунікаційний центр “Долоні”» Лариса Головко провела для студентів місцевого коледжу показ фільму режисерів Барбори Халупової та Віта Клусака «У сітях». Цей фільм досліджує тему сексуальної експлуатації підлітків онлайн.

Реакція студентів на фільм була миттєвою та емоційною: «Мені було важко дивитися на ті події, які відбуваються у фільмі. Це огидно…» (Владислав Т.), «Було соромно і дуже неприємно. Ніхто не має права вчиняти сексуальне насильство над підлітками» (Кароліна).

Психологиня та сексологиня Ганна Клименко детально розібрала механізми злочину: «Онлайн-насильство рідко починається з агресії. Найчастіше воно починається з довіри. Злочинець поступово входить у близькість з підліткою, створює відчуття особливого зв’язку». 

Модераторка Лариса Головко закликала молодь повідомляти про подібні злочини і нагадала, що, за статистикою, Україна входить до країн із високим рівнем онлайн-насильства, тому знання алгоритму дій (фіксація доказів, блокування контенту, допомога дорослих) є життєво необхідним.

Покази у кіноклубах до Дня безпечного інтернету довели: кібербезпека насамперед починається із критичного мислення та відповідальності кожної людини. Підсумовуючи зустріч із глядачами й глядачками, модератор Олександр Чижевський наголосив: «Вийшов із показу з відчуттям, що ми зробили дуже потрібну розмову про реальність, у якій живемо. Найцінніше було бачити, що люди не соромились визнавати власну необережність, ставили запитання і домовлялися між собою про прості зміни у звичках». Адже, як зазначили учасники показу в Житомирі, «те, що відбувається в онлайні, відбувається по-справжньому», а отже, наш захист починається з усвідомлення цінності власних даних.

Проєкт впроваджується завдяки підтримці Мережі DOCU/CLUB, що фінансується Посольством Швеції в Україні та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.