Цей фільм розповідає про іранську дівчину Фарідех, яку 6-місячною залишили у храмі. Голландська родина, яка всиновила Фарідех, обіцяла повезти її до Ірану після досягнення 18-річного віку, але так і не зробила цього. Її прийомні батьки вважали Іран надто небезпечною країною. Тож Фарідех сама вирушає на свою батьківщину, шукає свою біологічну сім’ю і відкриває свою іранську ідентичність та культуру. 

 

Чому людині так важливо знайти своє коріння? Що спонукає нас шукати відповіді на запитання «Хто я і звідки?» Чому питання ідентичності і, зокрема, ідентичності національної, є зараз таким актуальним для українців? І які відповіді на ці запитання пропонує фільм «У пошуках Фарідех»?

 

 

Фото з архіву Мар’яни Гевко 

 

Своїми думками про актуальність історії про іранську дівчину ділиться Мар’яна Гевко – психологиня, психотерапевтка, консультантка з навчання та розвитку. 

• Про головний посил фільму

«У пошуках Фарідех» – це чудовий фільм про значення роду, про пошук ідентичності і здатності людини відповідати собі на питання «Хто я?». 

У цьому фільмі мене реально вразило те, наскільки усвідомлення людиною свого коріння, своєї культурної приналежності є важливим для усвідомлення своєї ідентичності. Ми часто не замислюємося над тим, наскільки ці питання є значущими для кожної і кожного з нас. А їх не можна ігнорувати. Умови, у яких живе і зростає людина, сприятливі можливості для розвитку, які вона має, – це важливо. Але якщо людина не знає і не усвідомлює, звідки вона, хто вона, якщо не знаходить відповіді на ці запитання, це буде ускладнювати її життя. Бо саме ці відповіді формують нашу внутрішню опору. 

• Чому фільм актуальний для українських глядачів

Ми живемо в епоху глобалізації, коли відкриваються кордони між країнами, стираються кордони між культурами. Це спонукає людей берегти свою індивідуальність, цікавитися рідною культурою, традиціями, звичаями – тим, що робить нас неповторними і відрізняє від іншого світу.  

Хоча у цьому фільмі розкриваються питання ідентичності на індивідуальному рівні, але насправді він дуже вдало піднімає питання саме національної складової ідентичності особистості. У нашій країні питання національного самоусвідомлення довго перебувало поза фокусом уваги, але це питання є ядром існування нації. Це передумова її збереження та розвитку, це наша опора у цьому світі. 

У нашому українському суспільстві розмова про національну ідентичність передбачає ще й розмову про травми, які теж  важливо озвучувати. Тому що кожне наступне покоління несе ці травми у собі,  і поки вони не проговорені, ми передаємо їх далі. Розуміння, від кого ми походимо, що отримали від своїх предків, що з досвіду попередніх поколінь беремо для себе, на що спираємося – усе це є дуже важливим для нашої особистості. 

 

Фото з архіву ГО «Докудейз»

• Кому буде цікаво дивитися фільм

Він точно може бути універсальним для всіх глядачів.  Особливо у сучасних умовах, коли питання національної ідентичності є особливо актуальним. Я би рекомендувала показувати цей фільм учням та студентам. Він є приводом для розмови про те, хто вони і звідки, про їхній рід, про історію і про нашу культуру. Обговорення цих тем сприяє формуванню ядра особистості у дітей. 

Раджу фільм для перегляду батькам або фахівцям, які працюють з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Він буде цікавим і корисним для співробітників спеціалізованих інтернатних закладів, для родин, які готові брати дітей для опіки чи усиновлення.

Деколи помилково вважають, що дитині, яка не має родини, не варто знати своїх біологічних батьків, не варто підтримувати з ними зв’язок. Але насправді через цей фільм можна показати, наскільки знання про гілку свого роду допомагає дитині ставати ціліснішою, закривати «білі плями» у розумінні самої себе. І ці питання дуже важливо пропрацьовувати. 

Кіноклуб «Human rights» при Маріупольському державному університеті під час одного зі своїх засідань проводив показ та обговорення фільму «У пошуках Фарідех».  Які враження залишилися у глядачів фільму?

Марія відзначила художню цінність фільму: «Дуже професійний фільм. Цікавий не тільки сюжетом, а й майстерною зйомкою і гарно поставленим кадром. Видно, що режисери ретельно продумали усі відповідні частини фільму: початок, середину, кульмінацію, кінцівку. Фільм не відпускав до останньої миті». 

Віталій наголосив на пізнавальній складовій фільму: «Через саму подорож та спілкування з іранськими родинами ми побачили стан культури країни та традиції родинної взаємодії. Фільм пронизаний ідеєю самопізнання, пошуку себе та свого місця. На мій погляд, це і є головна ідея фільму». 

Про силу головної героїні та її пошук власної самоідентифікації написала Єлизавета: «Головна героїня – взірець хороброї, сучасної європейської жінки, з власними поглядами на життя. Вона шукає свою біологічну родину і вирушає на історичну батьківщину, хоча там небезпечно, а життя в Ірані значно відрізняється від того рівня життя, до якого вона звикла. Жінка змогла подолати свої страхи і познайомитися з культурою та самобутністю своєї, як кажуть німці, «Urheimat» - прабатьківщини. Головна героїня відкрила свою іранську ідентичність. І хоча вона не знайшла своїх біологічних батьків, до яких у неї виникло за ці роки так багато нелегких запитань, але змогла здійснити свою давню мрію і самоідентифікуватися. Мабуть, у цьому і полягав сенс її пошуків.

 

Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

 

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

Чільне фото кадр з фільму «У пошуках Фарідех».

Всi новини