- Права людини
- Людська гідність
- Громадянин/-ка і держава
- Широке коло глядачів
- Активісти / громадські організації
Документальний фільм про українсько-американського художника Якова Гніздовського, чий шлях від таборів Ді-Пі до світового визнання відображає досвід українських емігрантів. Очима його кота Жерома фільм розповідає про пошук ідентичності, зв'язок з природою та подолання самотності в мінливому світі.
Яків Гніздовський — один із найвизначніших українських митців ХХ століття, чий шлях через радянські табори, злиденні роки в Америці та пізнє визнання резонує з досвідом мільйонів мігрантів. У фільмі його творчість досліджує кіт Жером, який розділив з художником роки пошуків і злетів. До 110-ї річниці господаря Жером повертається в Україну, мандруючи від Пилипчого до Нью-Йорка, складаючи фрагменти життя художника разом з кураторами і школярами. Фільм поєднує архівні матеріали, інтерв’ю, анімацію та кінематографічні сцени, розкриваючи Гніздовського як людину, яка через любов до природи створювала унікальну філософію.
Надія Парфан — відзначена нагородами сценаристка та режисерка з Києва, Україна. Вона вивчала соціальну антропологію та урбаністику, а також навчалася у Кіношколі Анджея Вайди в Польщі. Її повнометражний документальний фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» отримав нагороду «Найкращий документальний фільм» від Української кіноакадемії та Спілки кінокритиків України (2019) та був проданий NHK Japan. Її дебютний ігровий короткометражний фільм «Це побачення» отримав спеціальну відзнаку журі на Берлінському кінофестивалі (2023), а документальний фільм «Я не хотіла знімати фільм про війну» (2023) був створений на замовлення The New Yorker. Надія є членкинею Української кіноакадемії, Української гільдії документалістів та стипендіаткою Film Independent.



