- Право на свободу життя
- Право на приватність
- Право на людську гідність
- Право на життя
- Працівники пенітенціарної служби України
- Журналісти
- Студенти
- Учні
- Освітяни
- Активісти / громадські організації
Чи має право людина сама вирішувати, скільки їй жити? Чи можна карати людину за те, що вона вчинила замах на своє життя? Чи є злочином підбурювання до самогубства, чи допомога у його здійсненні? Чи стане злочинцем лікар, який на прохання хворого припинить його нестерпні страждання й допоможе йому піти з життя? Чи варто підтримувати життя дітей, які народилися з ознаками глибокої неповноцінності? Чи має хтось право вирішувати, що такі діти не мають право на життя? Чи має право держава лікувати людину примусово, якщо та не хоче лікуватися? Фільм примушує замислитися про межі нашої свободи розпоряджатися власним життям та межі права держави втручатися у цю свободу.
(1947-2003) Один з найвідоміших європейських експертів з прав людини. Новицький брав активну участь у діяльності польської демократичної опозиції з початку вісімдесятих, під час воєнного стану був заарештований і рік провів у військовому таборі. Польський Хельсінкский фонд входить до Міжнародної хельсінської федерації.
Борючись за людяність, він допомагав «утримувати місток між землею і небом». В грудні 1982 разом з групою інтелігентів-правозахисників Марек Новицький заснував у Польщі Гельсінський комітет. Ця підпільна організація, яка мала добре організовану мережу інформантів по всій країні, складала доповіді про правопорядок в ПНР і порушення міжнародних норм в області прав людини. Першу доповідь, названу «Польща в період воєнного стану», комітет склав у 1983 році. Текст був переданий на Захід, перекладений і поширений серед урядових делегацій конференції ОБСЄ. Завдяки документам комітету такі міжнародні організації, як ООН, ОБСЄ, МОП, були інформовані про становище в Польщі.
У 1989 р Гельсінський комітет почав діяти відкрито і створив Гельсінська фонд прав людини. Марек Новицький став його президентом.
З 1994 Марек Новицький обіймав посаду експерта з людського аспекту при ОБСЄ, в 1997-2000 рр. був експертом ООН з національних планів освіти в галузі прав і свобод людини. Він дуже багато зробив для правозахисного руху в країнах колишнього СРСР, де став символом мирної боротьби за гідність і права особистості. З його ініціативи була створена Школа прав людини Гельсінського фонду, де він став найулюбленішим викладачем. Він був автором низки публікацій і сценаріїв фільмів, присвячених історії та філософії прав людини, а також книги «Що таке права людини».