Дивіться 10 мультфільмів соціального проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?», що розповідають про людей, які з тих чи інших причин залишилися мешкати на тимчасово окупованих територіях у Криму і на Сході України.Щодо них можна часто почути фразу: «Всі, хто хотіли, поїхали». Крапка. Нібито кожен та кожна, хто з початком війни не покинули окупованих територій, мають проросійські погляди, підтримали «путіна» й так звану «русскую весну». А отже, їх можна вважати зрадниками, які свідомо зробили вибір між Україною та «русским миром» на користь останнього. У серії мультфільмів «Всі, хто хотіли, поїхали?» натомість показано історії реальних людей, які мешкають на тимчасово окупованих територіях.

Вони розповідають про те, що зумовило їхнє рішення залишитися, і стає зрозуміло, що далеко не завжди воно свідчить про вибір між Україною та «русским миром». Сценарій обговорення тут.

Всі, хто хотіли, поїхали? Муміне

Кримськотатарський народ добре пам’ятає, як понад 70 років тому з Криму виселили майже всі їхні родини. Тож сьогодні, попри шалений тиск із боку окупантів, ці люди тримаються рідної землі. Саме про це розповідає перший мультфільм соціального проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?», заснований на реальній історії Муміне Салієвої – кримської татарки, правозахисниці, матері, дружини політв’язня.

Всі, хто хотіли, поїхали? Мітя

Цьогоріч діти, які народилися в рік початку збройного конфлікту, вже підуть до школи. Кожну та кожного з них там можуть запитати, чи готові вони померти «за молоду республіку». Саме таке запитання поставили герою нашого другого мультфільму, 14-річному Міті. Зазвичай, коли кажуть про життя в окупації, не згадують про дітей. Ми не знаємо точно, скільки їх проживає на окупованих територіях, чого їх навчають у школах і що вони стосовно цього думають, як проводять дозвілля та які їхні плани на майбутнє. Але ми точно знаємо, що вони самі ніколи не могли обрати: поїхати чи залишитися?

Всі, хто хотіли, поїхали? Саша та Злата

Коли окупували Крим, героїня третього мультфільму проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?», Саша, була вагітна донькою: вони з чоловіком сумнівалися, що стане сил, коштів та ресурсів почати нове життя деінде. Тож розуміння дому для родини звузилося до їхньої квартири. Тут вони плекають комфортне для себе оточення: уникають розмов про політику, підтримують зв’язок із друзями з неокупованих територій, продовжують дивитись українське телебачення в інтернеті. Однак зіткнення з новою реальністю все ж відбувається. Як на це реагують наші героїні – дивіться в мультфільмі.

Всі, хто хотіли, поїхали? Дядя Валєра

Четвертий мультфільм «Всі, хто хотіли, поїхали?» – про те, наскільки сильною може бути прив’язаність людей до, здавалося б, буденних речей, з яких складається наше життя та відчуття дому. Герой цієї історії, Дядя Валєра, каже, що навіть попри бойові дії в Донецьку не уявляв — як це: покинути свою пасіку та власними руками збудований дім, наповнений спогадами про кохану дружину. Не уявляв, як це: поїхати та з ексначальника шахти, до якого першим звертаються по допомогу, стати для людей навколо ніким.

Всі, хто хотіли, поїхали? Таня

З початком бойових дій на сході, покидаючи все, багато людей тікали від війни – рішення залишитися могло коштувати їм життя. Однак не всі змогли віднайти дім на новому місці. Героїня п’ятого мультфільму «Всі, хто хотіли, поїхали?» свідомо повернулася до рідного окупованого Донецька. Туди, де вона знайшла щастя у своєму покликанні – допомагати іншим.

Всі, хто хотіли, поїхали? Микола Іванович

Шоста історія проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?» розповідає про шкільного вчителя Миколу Івановича з окупованого Луганська. Як класний керівник він не хотів залишати своїх учнів і учениць та мав надію, що зможе донести дітям власні світоглядні позиції всупереч тим наративам, які просуває влада окупантів.

Всі, хто хотіли, поїхали? Світлана

Історія Світлани з Ялти показує, як нестерпно почуватися чужою у власному домі. Коли важко сприймати те, що відбувається навколо, хочеться поїхати, але причина залишитися переважає над усім.

Всі, хто хотіли, поїхали? Олена

Героїня восьмої історії проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?», Олена, як і багато інших людей, покинула рідне окуповане місто, щоб уберегти себе та доньку від обстрілів. Обставини змусили їх двічі шукати прихистку в родичів з різних країн. Однак у жодній Олена з донькою не почувалися на своєму місці. Подивіться історію наших героїнь про той шлях, який зрештою привів їх назад додому.

Всі, хто хотіли, поїхали? Клубніка Андріївна

Передостанній мультфільм проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?» про Клубніку Андріївну – пенсіонерку з окупованої Жданівки, найвідомішу «бандеровку» міста, яка до останніх днів життя не змирилася з окупацією та попри вмовляння доньки поїхати залишалася на своїй рідній землі. Це історія, яка дала початок усьому проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?». До її створення долучилася дочка героїні, художниця Алевтина Кахідзе – вона озвучила та намалювала мультфільм.

Всі, хто хотіли, поїхали? Андрій

Десятий мультфільм проєкту «Всі, хто хотіли, поїхали?» розповідає історію звичайного рибалки Андрія з міста Судак. Наш герой залишився жити в окупованому Криму, щоб виховувати сина: через певні обставини Андрій розлучився з дружиною, тож може бачитися з ним лише у визначені дні.

У 2020 році проєкт «Всі, хто хотіли, поїхали?» став одним з переможців конкурсу соціально вагомого контенту про єдину та різноманітну Україну PITCH UA 2 та отримав фінансування.

«Всі, хто хотіли, поїхали?» створено Центром прав людини ZMINA та студією виробництва відео RealStoriesProduction за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID.

Режисерка та артдиректорка проєкту: Ксенія Кравцова

Продюсери: Єлизавета Сокуренко, Іннокентій Вировий

Креативна продюсерка: Анастасія Фалілеєва

Режисери анімації проєкту: Анастасія Фалілеєва, Клим Климчук та Родіон Шуб

Художниця проєкту: Алевтина Кахідзе

Консультантка проєкту: Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA

Сценаристи проєкту: Оксана Грушанська, Олексій Гавриленко, Ксенія Кравцова, Єлизавета Сокуренко та Іннокентій Вировий