Команда Мережі DOCU/CLUB оголосила цей конкурс, щоб дати можливість модератор(к)ам кіноклубів поділитися історіями змін, розповідями про залучення членів громади до активної участі в адвокаційних кампаніях, просуванні та підтримці демократичних реформ у громадах.
Свої заявки на участь у конкурсі надіслали 32 модератор(к)и кіноклубів. Серед них команда Мережі обрала 10 переможців, які отримали роздаткові матеріали – павербанки та зовнішні жорсткі диски, які допоможуть їм у кіноклубній роботі.
Тетяна Дороніна, модераторка кіноклубу Docudays UA при Дніпровській обласній бібліотеці для дітей, свій перший кіноклуб організувала ще у 2013 році у місті Кам'янське. Минулого року Тетяна зареєструвала кіноклуб у Дніпрі. Щомісяця вона запрошує на покази школярів/-ок та студентів/-ок, представників/-ць громад Бахмута, Лисичанська, Маріуполя, слухачів/-ок «Університету третього віку». А після перегляду фільму «Мова» режисера Сергія Лисенка і дискусії з гладач(к)ами у бібліотеці організували мовні курси для вивчення української мови для людей старшого віку і переселенців.
Марія Тищук, модераторка кіноклубу Docudays UA при Богунському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» Житомирської області, зареєструвала кіноклуб у 2021 році. За цей час Марія переконалася, що документальне кіно є дієвим інструментом впливу на поведінку та моделі життя, сприяння аналізу допущених помилок та розвитку критичного мислення у клієнтів пробації. Зараз її підопічні вже самі запитують, коли буде наступний показ, та чи можна до перегляду запросити своїх родичів та сусідів. Марія Тищук поділилася історією про засуджених осіб, які після перегляду та обговорення з експерт(к)ами фільму «Хворісукалюди» режисера Юрія Речинського звернулися до «Міжнародної Антинаркотичної Асоціації» та пройшли курс реабілітації від наркотичної залежності. Зараз вони самі долучаються до обговорень у кінолубі як експерт(к)и з подолання вживання психоактивних речовин, діляться своєю історією успіху з іншими людьми.
Анжеліка Пенкіна, модераторка кіноклубу Docudays UA при Шосткинській міській центральній бібліотеці «Промінь» Сумської області, співпрацює з Мережею з 2015 року. Анжеліка подала на конкурс три історії впливу свого кіноклубу. Перша з них почалася з фільму «Синдром панка» режисерів Юкки Карккайнена та Я-П Пассі. Цей фільм наштовхнув модераторку на ідею щоденного безкоштовного читання по телефону для незрячих людей, людей старшого віку і тих, хто важко хворіє. Читання по телефону переросло в міцну дружбу. Кіноклуб проводить оналйн-покази для цієї категорії глядачів/-ок і намагається вирішити їхні проблеми на рівні міста. Друга історія впливу сталася завдяки перегляду фільму «Булер» режисера Лі Гірша, проведеного для учнів 5 класу на прохання їхньої вчительки, щоб допомогти дитині, яку цькували однокласники. Обговорення фільму допомогло дітям почути одне одного і зробити крок назустріч. Проблему вдалося вирішити. Третя історія, якою поділилася Анжеліка Пенкіна, – екологічна. Фільми «Вийшло з моди» режисерів Яаака Кільмі та Леннарта Лаберена і «Ціна моди» режисера Ендрю Моргана спонукали глядачок з простору для жінок «Вільна» започаткувати місячник без покупок нового одягу та взуття. А студент(к)и Шосткинського фахового коледжу подивилися фільми «Край електросміття» режисера Девіда Феделя і «Вітаємо на Фукушимі» режисера Алена де Альо та провели виставку «Сіре на сірому», де зібрали речі, які забруднюють довкілля, і запропонували провести місячник без пакетів та пластику.
Юлія Давидюк, модераторка кіноклубу Docudays UA при Покалівському ліцеї на Житомирщині, минулого року реалізувала адвокаційний проєкт «Не забудемо і не пробачимо» для вшанування пам'яті загиблих Героїв на території Покалівського старостинського округу. Виставка «Герої не вмирають, доки пам'ять про них жива» спонукала виконавчий комітет Овруцької міської ради поширити цей досвід та встановити аналогічні виставки в усіх старостатах. Адвокаційний проєкт Юлії Давидюк активізував декомунізаційні процеси в громаді – цього року на території Овруцької ТГ 7 пам'ятників радянської доби були виключені з Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Тепер модераторка разом з командою домагається їхнього знесення.
Олександр Бойченко, модератор кіноклубу Docudays UA при Прилуцькому районному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, відкрив кіноклуб у 2019 році. У своїй конкурсній історії Олександр розповів, як документальний фільм «Лізо, ходи додому» режисерки Оксани Бураї допоміг змінити на краще життя неповнолітнього клієнта пробації. Під час сімейної конференції (практика, до якої залучають усю сім’ю неповнолітнього правопорушника і застосовують комплексний підхід, – ред.) за участі всіх зацікавлених сторін, організованої модератором кіноклубу, були знайдені рішення сімейних проблем, запропоновані варіанти навчання і працевлаштування хлопця. Під час обговорення фільму він пообіцяв змінити свою поведінку і досі не допускає правопорушень.
Людмила Міщенко, модераторка кіноклубу «DOCUПАНОРАМА» при Охтирському міському краєзнавчому музеї на Сумщині, вирішила відкрити кіноклуб після того, як російські загарбники зруйнували приміщення музею. Попри ці труднощі, кіноклуб активно працює у громаді. Людмила розповіла, що після перегляду фільму «Перукарська воля» режисерів Фінлі Претселла та Едріена МакДовалла, клієнт пробації з Охтирської філії вступив на навчання до міського центру професійно-технічної освіти на спеціальність «перукар-модельєр». А після перегляду фільму «Заповідник Асканія» режисера Андрія Литвиненка музейники та волонтери прибрали береги річки Охтирка, впорядкували природне джерело води та висадили дубову алею у міському парку.
Тетяна Лехнюк, модераторка кіноклубу Docudays UA при середній загальноосвітній школі №62 м. Львова, також зареєструвала свій кіноклуб лише минулого року. На конкурс Тетяна надіслала історію про те, як кіноклуб допомагає дітям-переселенцям та дітям, що втратили рідних на війні. Так, одна з учениць школи стала волонтеркою у адвокаційному проєкті «Синиця», ініційованому модераторкою кіноклубу. Це допомагає учениці боротися з депресією після загибелі тата на війні. А обговорення фільму «Булер» режисера Лі Гірша допомогло дівчинці-переселенці знайти подругу у класі і нарешті перестати почуватися самотньою.
Наталя Мосенцова, модераторка кіноклубу Docudays UA при Красноградському районному секторі №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, проводить покази у найменшому селищі Харківщини. Наталя зауважила, що відсутність у сільській місцевості культури сортування сміття, його вивозу і переробки перетворює природу селища на велике сміттєзвалище. Після двох показів документальних фільмів «Край електросміття» режисреа Девіда Феделя в молодіжному центрі «GarDen» учнівська молодь упорядкувала прилеглу до центру територію, висадила навколо центру яскраву клумбу. Найменші учасники/-ці заходів захопилися ідеєю сортування сміття і розповідають про це своїм батькам. Модераторка переконалася, що навіть у найменших селищах можна знати агентів позитивних змін і формувати культуру поваги до прав людини. Наталя Мосенцова поділилася ще й історією неповнолітньої клієнтки пробації з непростою життєвою історією. Документальний фільм «Моя щаслива непроста родина» режисерки Тесси Луїзи Поп допоміг дівчинці розкритися, навчитися висловлювати свої думки, ділитися проблемами і досягненнями. Модераторка запрошує її на покази разом із підлітками, які транслюють законослухняну поведінку, щоб після закінчення випробувального строку дівчинка не втратила здобутих життєвих орієнтирів.
Юрій Чумак, модератор кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» при Центрі правових та політичних досліджень «ДУМА», що працює у Харківській та Черкаській областях, для участі у конкурсі розповів про результат своєї адвокаційної кампанії, розпочатої у 2021 році. Правозахисники домоглися, аби на рівні всієї країни Мінсоцполітики затвердило форму направлення постраждалих від домашнього насильства до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Це вагомо сприяло забезпеченню права таких осіб на одержання безоплатної адвокатської допомоги від держави. Крім того, Юрій Чумак поділився своїм досвідом популяризації роботи кіноклубів. Так, після показу фільму «Лізо, ходи додому» режисерки Оксани Бураї на Сумському обласному молодіжному форумі «Північний кордон: Молодіжка» з’явилася низка нових кіноклубів на Сумщині, зокрема, таких потужних, як кіноклуб Docudays UA при ГО «Молодіжний центр «ШУМ» у Шостці та кіноклуб Docudays UA при КЗ «Центр позашкільної освіти» с.Северинівка. А обговорення фільму «Точка відліку» режисера Міхала Щесняка з працівниками/-цями черкаської філії Центру пробації дали поштовх до відкриття 12-ти нових кіноклубів Мережі.
Оксана Сущук, модераторка кіноклубу «Відкриваємо нові горизонти» при Ківерцівському краєзнавчому музеї, розповіла, як кіноклуб допоміг перетворити музей на важливий громадський простір, доступний для всіх, незалежно від походження, віросповідання, гендера, віку, соціального статусу. Під час обговорень фільмів, пов'язаних з активною громадянською позицією, виникла дискусія про волонтерство та його розвиток у Ківерцівській громаді. Модераторка вирішила реалізувати адвокаційний проєкт – допомогти місцевим волонтерським організаціям створити громадську раду волонтерів при органах самоврядування, щоб допомогти їм у комунікації, підтримати їхній активізм, зробити різні волонтерські ініціативи видимими в громаді. Це стало поштовхом для розвитку молодіжних волонтерських ініціатив у громаді. А показ фільму «Мова» режисера Сергія Лисенка у хостелі для ВПО посприяв наданню їм волонтерської допомоги і підтримки. Після цього органи місцевого самоврядування надали окремим жителям хостелу нове житло в громаді на постійній і безоплатній основі.
Команда Мережі DOCU/CLUB дякує усім модератор(к)ам, які надіслали свої історії на Конкурс. Впевнені, що дивовижних історій впливу кіноклубів набагато більше, ніж ми отримали. Ми пишаємося змінами, ініціатор(к)ами яких стають наші модератор(к)и, і закликаємо вас ділитися своїми натхненними розповідями.
Фото: Дмитро Шацький
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
