До показу фільму «Лізо, ходи додому» режисерки Оксани Бурої долучились понад 20 глядачів.Фільм розповідає про дівчинку, яка постійно тікає з дому. Вдома вона не почувається захищеною через «вечірки» матері та її гостей, які кожного дня приходять пиячити до ранку.

Одразу після перегляду учасникам запропонували пройти невеликий тест, а саме позначити, які види насильства вони помітили у фільмі: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Лише декілька глядачів позначили всі 4 види. Попри те, що у фільмі не показується прямих сцен фізичного насильства, по контексту та реакції дівчинки зрозуміло, що такі випадки були. Також багато людей не розуміють, що якщо дитина не є учасником сексуального насильства, а, наприклад, спостерігачем – це також проблема.

Цікавими роздумами після перегляду стрічки поділився Богдан Руденко, заступник директора, начальник відділу методичного забезпечення соціальної роботи Херсонської обласної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді:

«Тема домашнього насильства над дітьми досить табуйована у суспільстві. Ми не маємо чіткої картини стосовно кількості таких випадків. Навіть якщо подібна ситуація стає відома: зателефонували у службу у справах дітей, спеціаліст прийшов у сім'ю.Та чи має фахівець достатньо ресурсів, щоб не тільки побачити сімейне насильство, а і створити план дій. Провести з матір'ю комплексну роботу,  навчити належним чином поводитися з дитиною. На жаль, у більшості випадків, я думаю, що - ні. Кривдники часто виправдовують свої вчинки добрими намірами: намагався навчити, виховати й т.ін. Вони не вміють спілкуватися і не знають інших методів виховання окрім погроз та побиття. Тут треба працювати над зміною поведінки, а це велика і складна робота. До того ж інколи подібні ситуації відбуваються у сім'ях, які візуально здаються благонадійними, і як бути у цій ситуації?»

Скріншот заходу

Фільм не залишив байдужим нікого, майже всі учасники поділилися своїми враженнями від ситуації, показаної у стрічці та своїм ставленням до домашнього насильства у сім'ї.

Яка ситуація на Херсонщині? Куди звертатися за допомогою?

На Херсонщині створено Сектор протидії домашньому насильству - службу, яка працює з кривдниками та жертвами, а також з іншими організаціями, які допомагають протидіяти насиллю у родині.

«Позитивні зрушення є. Певний період Сектор протидії домашньому насильству називали «Поліна», і люди, уже звертаючись на 102, говорили: «Ми хочемо Поліну». Крім того, що ми реагуємо безпосередньо на ситуацію, ми підтримуємо зв'язок з жертвами і надаємо їм консультації. У нас є службовий номер, на який телефонують цілодобово, коли потрібна порада, допомога. Є певний рівень довіри і визнання служби, що доводить, що вона дійсно працює», - каже Олена Волкодав, начальниця сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Херсонського районного управління поліції.

На жаль, ситуація у містах та селах різниться. В області лише у Херсоні діє Тимчасовий притулок для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Звісно, туди можуть звернутися не лише мешканки міста, а й із районів, проте, коли постраждала проживає за 200 км від центру, вона не вірить, що їй можуть допомогти і просто не звертається до поліції.

Анжела Литвиненко

Як каже Анжела Литвиненко, голова Громадської організації Херсонський обласний центр «Успішна жінка», децентралізація мала гарну ідею, але питання, пов'язані з соціальною сферою, були недостатньо враховані під час цих процесів:

«Доступність спеціалізованих послуг залишається проблематичною. У фільмі показано, що не задоволені елементарні потреби дитини: на відпочинок, на сон, на доступ до їжі. Потреби просто ігноруються мамою і її гостями. Найсумніше те, що такі ситуації є близькими до норми у суспільстві. Нікому не спадає на думку викликати поліцію чи службу у справах дітей. Дитина нібито не бита, вона ж не розповідає про свої страждання, вона мовчки тікає з цього середовища. У рамках децентралізації на громади покладено велику відповідальність у сфері соцполітики, але на місцях недостатньо фахівців, тих же психологів, і сервісів для того, щоб надати допомогу постраждалим.»

Проте, як зазначила пані Анжела, на Херсонщині вже є громади, які своїми силами намагаються покращити ситуацію. Так, у Зеленопідській, Чаплинській та Костянтинівській територіальній громаді (ТГ) вже створені соціальні центри, а у Новотроїцькій ТГ планують створити притулок для постраждалих.

Херсонський притулок надіслав листи у всі громади області про свою роботу, вартість послуг. Зараз у сфері протидії домашньому насильству працюють дві міжвідомчі робочі групи, вони обговорили можливість міжбюджетних трансфертів, щоб громади могли оплачувати послугу притулку, якщо вони не мають власного.

Також у Херсоні є Денний «Ресурсний центр для жінок», куди можна звернутися, працює цілодобова «гаряча лінія» як на рівні області, так і всеукраїнська. Крім цього, місто подалось на державну субвенцію для підтримки роботи мобільної бригади соціально-психологічної допомоги.

З цікавого: існує сервіс «Розірви коло», де люди можуть перевірити онлайн свої стосунки - пройти тест, чи знаходяться вони у ситуації домашнього насильства.

Фото з архіву Docudays UА

А що на законодавчому рівні?

Як каже Богдан Руденко, у законодавстві прописані шляхи та методи роботи з кривдниками. Це не лише корекційні програми, яких небагато навіть у межах України, а й профілактичний облік, який веде поліція, захисні та обмежувальні приписи. Але, на жаль, це не працює, або працює не так, як мало б.

«Робота з кривдником – дуже важливе питання, адже він є першопричиною. Зараз на програму для кривдників направляє суд. Але якщо ми проаналізуємо кількість випадків домашнього насильства, які фіксуються патрульною поліцією з кількістю випадків, які отримують рішення суду - їх дуже мало. Попереду багато роботи: треба побудувати нову систему, підготувати фахівців і змінити ставлення громадян і місцевої влади до проблеми домашнього насильства,» – каже пан Богдан.

Досвід інших областей

До обговорення також долучились колеги з «Мережі DOCU/CLUB за реформи» з кіноклубу Docudays UA при Першому криворізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У межах адвокаційної кампанії з протидії домашньому насильству вони провели цілий ряд комунікаційних заходів у громадах. На них були запрошені представники відомств, які працюють у цій сфері і допомагають потерпілим: фахівці служб у справах дітей, поліції, управлінь праці і т.ін. 

«Зі спостережень можна сказати, що навіть ті, хто працюють у сфері протидії домашньому насильству, не завжди володіють необхідними правовими інструментами. Тому ми і вирішили детальніше ознайомити їх з ними, щоб вони ефективніше захищали потерпілих та поширювати правову інформацію серед населення,» – каже керівниця кіноклубу Наталя Кожем'яка.

Наприкінці заходу модератори запитали, як, на думку учасників, склалася доля Лізи, головної героїні фільму. Богдан Руденко поділився результатами дослідження: діти, які мають дитячу травму, бачили або піддавалися домашньому насильству, найчастіше мають два варіанти: або стати кривдником, або стати постраждалим, наприклад, побудувати стосунки, де вони будуть жертвою. Одна з учасниць, Тетяна, додала ще варіант, що дівчинка просто піде з дому назавжди, як тільки виникне можливість, і буде жити своїм життям.

Насправді ж стрічка 2012 року, минуло вже 9 років і Ліза вже зовсім доросла.Команда Docudays UA дізнавалася, як склалася доля дівчини. Через декілька років її мати вдруге вийшла заміж, більш вдало, і родина стала жити стабільнішим життям. У Лізи з'явився брат. Вона виросла гарною дівчиною, зараз навчається.

Сподіваємося, що так само як і у сім'ї головної героїні, ситуація з домашнім насильством у країні буде покращуватися. Завдяки реформам, змінам у законодавстві та медіапросвіті, зокрема перегляду документальних стрічок та обговоренню проблем, які в них підіймаються.

Наступний показ фільму «Содік» та дискусія «Як вплинули адміністративна та судова реформи на доступ жителів Херсонщини до правосуддя» відбудеться у середу, 7 липня, о 14.00. Реєстрація тут. 

Підписуйтесь на сторінку Мережі DOCU/CLUB, щоб не пропустити наступні перегляди фільмів та обговорення.

Проєкт «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!» фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.

Юлія Лук’яненко