Наприкінці 2020-го, коли вісім селищ та сіл Золотоніського району на Черкащині об’єднувалися у Вознесенську громаду, виявилося: на відміну від двох інших навчальних закладів ОТГ у Богуславецькому НВК (навчально-виховному комплексі – ред.) немає штатної посади соціального/ї педагога/ині. А проблем, якими повинен опікуватися такий фахівець чи фахівчиня, у селі вистачає – кілька неповних та багатодітних родин, сімей, де батько чи мати (а то й обоє) люблять зазирати в чарку.
Передрук з Інформаційної платформи «Шерифи для нових громад».
А тут ще й два прикрі випадки: із родин, що втрапили у складні обставини довелося вилучити п’ятьох дітей. Що вже й казати про домашнє насилля та, якщо чесно, донедавна низький рівень обізнаності школярів зі своїми правами. Заступниця голови виконкому з питань виконавчої діяльності Вознесенської сільської ради, модераторка місцевого кіноклубу Docudays UA Любов Новак вирішила діяти...
Любов Новак
Якщо громадська ініціатива сильніша за адмінресурс
У 2022 році Любов Новак пройшла навчання від Мережі кіноклубів документального кіно DOCU/CLUB та створила при Вознесенській сільраді кіноклуб Docudays UA. Голова сільської ради Олександр Титаренко спочатку сумнівався, чи варто погоджуватися на таку ініціативу підлеглої. Адже на договорі з Мережею DOCU/CLUB мав стояти його підпис, а кожен офіційний документ, як відомо, передбачає не тільки права, а й певні обов’язки учасників проєкту. Втім, повірив у перспективу і тепер задоволений появою у громаді нового просвітницького та дискусійного майданчика. В межах роботи клубу в усіх школах громади відбулися кінопокази та лекції, присвячені протидії булінгу, домашньому насильству, іншим актуальним проблемам. А працівники сільради взяли активну участь в обговоренні стрічки про торгівлю людьми. Попереду багато інших кінопоказів.
Любов Новак з учнями Богуславецького НВК.
Коли ж з’явилася можливість за підтримки Мережі DOCU/CLUB ініціювати адвокаційний проєкт, Любов Новак вагалася, чи варто вносити до програми питання призначення соціального педагога для Богуславецького НВК.
“Ми обговорювали проблему з директорами шкіл, із сільським активом. Богуславка – доволі розлоге село із численними “кутками”. Тут багато людей, котрі потрапили у складні життєві обставини. А перед тим якраз так сталося, що п’ятьох діток довелося вилучити із родин. Трьох – на місяць. Там батьки начебто взялися за розум – закодувалися, влаштувалися на роботу, потихеньку виправляються. А питання з іншою родиною не вирішилося й досі. Сім’я неповна і з мамою там проблеми. Тож донька під опікою тітки...”, – розповідає пані Новак. Утім, виявилося, що участь в адвокаційній програмі не лише допомогла зрушити справу, а й зацікавити, долучити до процесу ухвалення рішення усіх жителів села. Тобто, йшлося вже про “ініціативу знизу”, а не спускання згори розпорядження про нову штатну одиницю для місцевого навчально-виховного комплексу.
“Звісно ж, можна було розв'язати питання адміністративним шляхом: ввести посаду, знайти людину і забути про цю проблему. Але вирішили спробувати через адвокаційну кампанію поцікавитися думкою людей, ознайомити їх з перевагами такого рішення. У межах кампанії Любов Новак разом із фахівцями Служби у справах дітей не раз виїжджала до Богуславецького НВК. Вони добре познайомилися з дітьми різних вікових категорій. Їх уже впізнають, не бояться підходити із питаннями чи проблемами” – розповів голова сільської ради Олександр Титаренко.
У межах роботи кіноклубу Docudays UA проводили кінопокази для дітей, які супроводжувалися обговореннями та бесідами з начальником Служби у справах дітей. Завдяки цьому школярі “відкрилися” й по-новому відкрили для себе “чужих” дорослих. Те ж стосується і зустрічей з учителями й батьками, котрих знайомили з проблематикою, якою, зазвичай, опікується соціальний педагог. Звичайно ж, за словами нещодавно призначеного соціального педагога Богуславецького НВК Лариси Головко, дехто з односельців і досі незадоволений контролем за методами домашнього виховання і тим, що його вивели із “зони комфорту” (“тільки я один – вершитель доль у своїй родині!”), але таких одиниці. Для решти ж вимога про введення посади соціального педагога в місцевій школі – усвідомлений вибір.
Формальним підтвердженням цього стали сотні підписів батьків та інших небайдужих членів громади під такою вимогою. В рамках адвокаційного проєкту Любов Новак підготувала та винесла на розгляд сесії сільської ради обґрунтоване звернення про впровадження нової посади.
“І завдяки цій кампанії вдалося знайти активну людину, яка цим переймається й вже ефективно працює. Не впевнений, чи вдалося б знайти таку людину у випадку прямого адміністративного рішення, без вивчення думки громади”, – зізнається Олександр Титаренко.
Дільничний – не “бабай”, а захист
Зрештою, спільними зусиллями вдалося домогтися ухвалення Вознесенською сільською радою рішення: у Богуславецькому НВК (101 вихованець) з’явилися пів ставки для соціального педагога. Взятися за ці обов’язки з початку нового навчального року погодилася вже згадана вчителька початкових класів Лариса Головко. Роботи у неї додалося – і не лише в навчальному закладі, а й за його межами. Це і відвідування родин, і спілкування з молоддю в позаурочний час, і консультації з батьками, і нічні виїзди до родин у кризових ситуаціях разом із працівниками поліції та ювенальної превенції (на жаль, такі випадки вже були)...
Соціальна педагогиня Лариса Головко.
“Раніше не мала досвіду такої роботи. Але поступово справа “затягує”. Вже розробила соціальний паспорт кожного класу, розписала, хто до якої категорії родин належить – багатодітні, неповні, діти військовослужбовців, одна дитина має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Найбільш вразлива категорія – родини, які потрапили у складні життєві обставини. Півтора місяця тому одну сім’ю взяли на облік, тепер вона під особливим контролем. Якщо батьки не виправляться, на жаль, доведеться ухвалювати рішення про вилучення дітей з родини”, – розповідає Лариса.
З-поміж цікавих ініціатив вона згадала про акцію “Я не спізнююся”, яку оголосили за два тижні до осінніх канікул. До цього проблемою були часті запізнення дітей на уроки, невчасні повернення в класи після перерв – то зранку засплять, то до магазину підуть, то в сад по яблука... У межах акції учням пояснювали, що таке невеличке, здавалося б, порушення, у майбутньому може перетворитися на звичку й нашкодити їм у житті та у професійній кар’єрі. З тими, хто найчастіше запізнювався, соціальний педагог поспілкувалася окремо, про “любителів десь затриматися” поінформували їхніх батьків. Зараз, за словами Лариси Головко, вчителі кажуть про результат: школярі стали більш дисциплінованими та відповідальними.
Тепер часті гості у НВК соціальні працівники територіальної громади та ювенальної поліції, які приїздять до дітей і проводять просвітницькі кампанії. З кожним класом окремо поспілкувався дільничний, учням розповіли про їхні права, зокрема, ознайомили з розпорядженням, за яким діти віком до 14 років у вечірній час можуть перебувати на вулиці до 21 години, а підлітки з 14 до 16 років – до 22-ої.
“Я пояснила дітям, що вони не повинні боятися дільничного, не треба втікати від нього ні вдень, ні під час вечірніх рейдів правоохоронців. Бо раніше, побачивши дільничного чи інших поліціянтів, діти одразу втікали. Я ж пояснила: ви знаєте про свої права, перебуваєте у громадському місці в межах дозволеного часу, не розпиваєте спиртних напоїв, не курите, не порушуєте закони чи права інших людей, просто відпочиваєте – вам нічого боятися. У селі насправді небагато місць, де підлітки увечері можуть відпочити. Тож вони сидять біля магазину, де є столики, вай-фай, користуються інтернетом. Раніше, побачивши поліціянтів, кидалися навтьоки. А чого, постає питання, втікати, якщо ви нічого забороненого не робите? Діти не повинні боятися дільничного, адже це не “бабай”, а їхній захист”, – ділиться думками Лариса Головко.
А ось із батьками, за її словами, складніше. Більшість розуміють, що ця робота потрібна, і самі брали активну участь у просуванні ідеї створення посади соціального педагога в НВК.
“Але є й такі, хто каже: ото дали Ларисі портфель, тепер бігатиме попід хатами... Коли людина звикла щодня пити, уваги дітям не приділяє, а тут до неї хтось приходить і каже: досить пити, то хіба ж такий казатиме, що ти хороша?”, – скаржиться соціальна педагогиня.
Проте і Лариса Головко, і Любов Новак, і Олександр Титаренко переконані: поступово ситуація змінюватиметься. Адже люди вже не раз мали змогу переконатися, що нова, хай навіть “на пів ставки”, посада в НВК приносить користь всьому селу.
P.S.: Вознесенська громада шукає психолога
А у Вознесенській громаді зараз шукають психолога, який би працював з дітьми в навчальних закладах. Любов Новак вважає: це має бути окрема штатна одиниця, а не черговий “півокладник”. І, певна річ, це має бути дипломований фахівець. Але...
“Проблема у відсутності фахівців. Потрібен справжній психолог, а не просто вчитель, який отримує додаткові години для зарплати й лише називається “психологом”, а в кращому випадку одну якусь книжку за цим фахом прочитав. Потрібно, щоб людина мала й відповідну освіту, і навички, і це було для неї покликанням. Знайти таких спеціалістів у сільській місцевості дуже складно”, – скаржиться голова сільської ради Олександр Титаренко.
Також є проблема з пошуком психолога для роботи із ветеранами, котрі повертаються і ще повертатимуться з війни – як із фізичними, так і з психологічними травмами. Знайти фахівця, який би мав навички спілкування з такою категорією громадян, у селах дуже складно.
“Ввести посаду психолога і знайти гроші йому на зарплату не так складно. Але основна проблема – кадри. До найближчих великих населених пунктів (колишніх райцентрів) – 20-30 кілометрів. І навіть у них такі ж самі кадрові проблеми”, – каже Титаренко.
Тож у Вознесенському й довколишніх селах, як і в тисячах інших населених пунктів по всій країні, сподіваються на відповідну державну програму підготовки фахівців та забезпечення громад такими кадрами, аби ця проблема не стала для нас “несподіванкою”.
На чільному фото Олександр Титаренко.
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
Фото з архіву Любов Новак
P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
