Її головна мета – підвищити обізнаність про цю проблему у суспільстві та збільшити спроможність дорослих захищати дітей через вміння розпізнавати ризики та використовувати дієві інструменти покарання злочинців. 

Нещодавно у Тернополі в межах інформаційної кампанії відбувся показ та обговорення документального фільму «У сітях» чеських режисерів Віта Клусака та Барбари Халупової. Цей показ організувала Мережа кіноклубів DOCU/CLUB, що є частиною ГО «Докудейз». 

Фільм «У сітях» задокументував експеримент, під час якого молоді дорослі акторки грали роль 12-річних дівчаток. Режисери «поселили» їх у спеціально створених копіях дитячих кімнат, створили акаунти і зареєстрували дівчат у соцмережах. Завданням акторок було спілкуватися в інтернеті з чоловіками, які самі їх знаходили. Як виявилося під час зйомок, більшість чоловіків, не питаючи згоди у підлітків, надсилали їм фото своїх статевих органів, просили їх робити відверті фотографії, роздягатися на камеру, а потім намагалися шантажувати. 

Марʼяна Гевко, експертка кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB

Експертка кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB Марʼяна Гевко пояснює: «Ми довго шукали фільм, який розповідає про цю проблему. Донесення інформації через документальне кіно є особливістю роботи наших кіноклубів. Адже документальне кіно робить проблему ближчою і зрозумілішою для глядачів, допомагає розкрити її на емоційному рівні. А обговорення стрічки з глядачами та експертами допомагає знаходити шляхи подолання проблеми. Завдяки фільму «У сітях» глядачі на власні очі можуть побачити, яким чином відбувається вербування дітей, як розгортається їхня комунікація з дорослими в інтернеті, як діти реагують, чому вони вступають в цей контакт, до яких наслідків це може призвести».

Про те, що фільм дуже точно розкриває схему, за якою діти потрапляють у залежність від злочинців, говорив під час обговорення фільму старший оперуповноважений відділу протидії кіберзлочинам у Тернопільській області Анатолій Пасічник: «Кіберполіція на постійній основі проводить роботу з виявлення педофілів. Технічно це дуже непросте завдання. Злочинці використовують технології, які ускладнюють їхню ідентифікацію в мережі. Це проблема світова, тому пошук шляхів її вирішення також ведеться у всьому світі. Ми маємо інструменти для боротьби з протиправним контентом, нам надали їх колеги з кіберполіції Австралії. Але це все одно складно. У середньому за рік за створення і поширення протиправного контенту ми оголошуємо  три-чотири підозри і направляємо їх з обвинувальним провадженням до суду. Реальна кількість таких злочинів значно вища». 

Обговорення після перегляду фільму

Анатолій Пасічник зазначив, що діти потрапляють у пастку до злочинців через незнання і нерозуміння загроз в інтернеті: «У фільмі вдало зафіксовано, як злочинці шантажують дітей. Думаю, що перегляд цього фільму та історії дівчат у ньому  допоможуть дітям запамʼятати, що будь-які особисті дані – адреси проживання, згадки про школу, навіть фото особистих кімнат – можуть бути використані проти них і що заклики дорослих до обережності справді обґрунтовані».

Про роль дорослих, і особливо батьків, у захисті дітей від сексуального насильства в інтернеті говорила під час обговорення начальниця відділу звʼязків з громадськістю  управління патрульної поліції в Тернопільській області Олександра Мʼялковська: «У Тернополі немає жодного навчального закладу, де би ми з командою не проводили різноманітні заходи, в тому числі і щодо сексуальних домагань і сексуального насильства в інтернеті. Ми спілкуємося з дітьми різного віку, починаючи з дитячих садочків і закінчуючи вищими навчальними закладами, часто залишаємо їм свої номери телефонів.  Бувають випадки, коли діти повідомляють нам про шантаж чи погрози в інтернеті. І тут є важливою наша взаємодія з батьками. Хочу наголосити на готовності дорослих захищати своїх дітей. Адже дитина не може прийняти рішення про притягнення злочинця до відповідальності. Це можуть зробити тільки батьки».

Перегляд фільму "Усітях"

На важливості статевого виховання у родинах і в освітніх закладах для запобігання сексуальному насильству над дітьми в інтернеті наголосила ще одна учасниця зустрічі, сексологиня, викладачка Національного інституту сексолології і сексуального здоров'я Ірина Клак: «Дітьми дуже легко маніпулювати. Якщо у них немає контакту з батьками і немає поруч надійних дорослих, їхньою довірливою особою може стати педофіл. Злочинці знають, що сказати дитині, аби втертися до неї в довіру. Дуже швидко діти можуть почати робити для них свої фото чи знімати відверті відео. Щоб навчити їх захищатися, статеве виховання має стати частиною культури в родині і суспільстві. Якщо дитина не знає, що таке секстинг, секс-грумінг, сексторшен, як вона може від них вберегтися? Ми маємо навчитися говорити з дітьми, відповідно до їхнього віку, щоб попередити такі ситуації та поінформувати дітей про загрози. Дорослі мають зрозуміти, що такі розмови не стимулюють дитину до сексуальних дій, а попереджають її і захищають від злочинців».

На важливій ролі освітян у захисті дітей від загроз в інтернеті наголосила педагогиня, директорка Alterra School Оксана Гіль: «Освітяни працюють у трикутнику «батьки-дитина-школа». В ідеалі стратегію виховання дитини треба вибудовувати так, щоб вона мала довірливі стосунки з батьками, бо це найголовніше, і мала такі ж стосунки із дорослою людиною у школі. Це не обовʼязково має бути класний керівник дитини. Але я хочу, щоб мої колеги-освітяни памʼятали, що кожна і кожен з нас можуть стати для своїх учнів тією значущою людиною, якій діти розкажуть про те, що потрапили в біду, і попросять допомоги». 

«Я шокована фільмом, ніколи не думала, що все відбувається так швидко і легко для злочинців», «У мене дочка-підліток, вона зараз гуляє на вулиці, хочу подивитися цей фільм разом з нею», «Я дивилася на акторок і думала про те, що у моєму підʼїзді живуть троє дівчаток-підліток. Для мене вони ще такі маленькі! Невже до них можуть чіплятися в інтернеті дорослі дядьки? Це страшно» – це лише деякі з відгуків глядачів після перегляду фільму «У сітях». 

Втім, організатори показу не прагнуть залякати аудиторію. Як зазначила Марʼяна Гевко, ГО «Докудейз» розпочала інформаційну кампанію, щоб поділитися з дітьми і дорослими дієвими інструментами протидії і захисту від сексуального насильства в інтернеті. «Наші партнери з ГО “Магнолія» започаткували проєкт StopCrime, де кожна людина може анонімно повідомити про неприйнятний контент в інтернеті за участі дітей. Після перевірки ці свідчення передаються у кіберполіцію, щоб знайти і покарати злочинців, – сказала Марʼяна. – А Мережа DOCU/CLUB підготувала для дорослих і дітей рекомендації з протидії сексуальному насильству над дітьми в інтернеті, корисними посиланнями та контактами організацій, які можуть допомогти постраждалим».

Перегляд фільму «У сітях» із глядачами

Марʼяна Гевко зазначила, що цією зустріччю у Тернополі Мережа DOCU/CLUB розпочала серію показів та обговорень фільму «У сітях» із глядачами:  «Кіноклуби нашої Мережі працюють при ГО «Спілка жінок Тернопільщини», ГО «Тернопільська кінокомісія», ГО «Центр сприяння дітям із синдромом Дауна». Маємо два кіноклуби при освітніх закладах: при загальноосвітній школі №28 та при Тернопільському педагогічному університеті. Працює наш кіноклуб і при Чортківській центральній районній бібліотеці. Інформацію про них можна знайти на сайті. Відвідування показів у кіноклубах є безкоштовним. Тож модератори й модераторки усіх кіноклубів запрошують глядачів на перегляди і готові проводити покази у закладах освіти для учнів, вчителів та батьківських спільнот. Це важливо, бо лише разом ми зможемо захистити наших дітей».  

Попередньо ознайомитися з фільмом усі охочі можуть на платформі DOCUSPACE ГО «Докудейз». Для цього треба лише зареєструватися на платформі. Фільм доступний для безкоштовного перегляду до кінця березня. 

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні та Fondation de France. 

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.