Усі модератори й модераторки кіноклубів Docudays UA мають свою унікальну історію. Ми вирішили більше дізнатися про людей з якими працюємо для досягнення спільної мети, та розповісти всім, яка у нас неймовірна команда. Минулого тижня у вас була змога познайомитися з Оксаною Глебушкіною, модераторкою херсонського кіноклубу Docudays UA, сьогодні – із Сергієм Ніколаєнком, офіцером, підприємцем і модератором кіноклубу в просторі ідей «Майстерня» в м. Бахмут, Донецької області.

«Свідомі» на «війні»

У 2014 році до нашого міста прийшла «війна», це війна була як фізична, так і духовна, і найголовніше, що вели її за розум нашого народу. Було боляче й прикро бачити, як знищують усе українське – мову, символіку та саму країну. Можливо, це звучить пафосно, але ми зрозуміли, що саме в такі моменти починаєш усвідомлювати важливість свого міста, батьківщини, і кожна людина була зобов'язана пам'ятати, що вона громадянин України.

Найактивнішими проукраїнськи налаштованими громадянами виявилися дрібні й середні підприємці міста, які почали об’єднуватися в невеликі групи та протистояти чинній тоді у місті «владі сепаратистів»: ночами вивішували на стовпах і парканах патріотичні листівки, що не доживали до ранку, малювали українську символіку, допомагали військовим, які перебували в облозі на території військової частини. За такі дії нас називали тоді «свідомими», а близько 80% населення підтримували сепаратистські настрої та з ненавистю ставилася до всього українського. На щастя, це вже історія.

У середині літа 2014 року батальйони «Артемівськ» і «Донбас» звільнили місто від бойовиків, і наші невеликі проукраїнські групи активістів зайнялися волонтерською діяльністю – допомагали військовим, чергували в госпіталі, рили укріплення, проводили патріотичні заходи в місті. Місцева влада обрала позицію спостерігача, намагалася ігнорувати всі наші заходи, але ми потихеньку стали залучати їх до участі.

Нове життя магазину будматеріалів 

«Майстерня» – колишній магазин будматеріалів, який належить моїй родині. У ньому ми у 2014 році відкрили волонтерський склад і місце зустрічей патріотів міста з політиками, меценатами, письменниками, діячами культури. Тоді почало приходити розуміння, що волонтерська діяльність відійшла на другий план і необхідно займатися культурно-просвітницькою діяльністю.

Ми вирішили створити на базі «Майстерні» громадську платформу «Простір ідей «Майстерня». Дізналися, що у Слов'янську й Краматорску є схожі громадські молодіжні платформи – «Теплиця» та «Вільна Хата», поїхали до них, познайомилися, стали співпрацювати.

«Майстерня» в гостях у «Теплиці» (м. Слов'янськ). Фото з фб-сторінки Простір ідей "«Майстерня»

Перший наш захід – виставка ікон Льва Скопа, які він малює на старих ґонтах – мав у місті великий успіх. Потім були картини Лілії Тептяєвої, зустрічі молодих талантів у клубі «Літературна середа», зустрічі з видавцями та письменниками. Городяни стали сміливішими й активніше відвідувати наші заходи.

Кіно як необхідність

У грудні 2015 року до нас звернувся Донецкий прес-клуб із пропозицією провести 12 Мандрівний фестиваль документального кіно з прав людини Docudays UA в нашому місті, і ми показали тоді 3 фільми: «Володар», «Медик іде останньою», «Пост Майдан». На покази зібралися військові, учасники Майдану, медпрацівники та просто жителі міста, серед яких були й внутрішньо переміщені особи. Ділилися своїми думками, спогадами, переживаннями. Так і розпочався ще один етап у житті «Майстерні» – клуб документального кіно про права людини.

Фото з фб-сторінки Простір ідей "«Майстерня»

За два роки роботи кіноклубу цільова аудиторія дуже змінилася. Якщо у 2015 році це були переселенці та люди старшого покоління, то зараз документальним кіно цікавиться й молодь. Нині основні глядачі – студенти, старшокласники, учні інтернату, активна молодь. Їх приваблює можливість подискутувати, бажання спільно розібратися в проблемах, дізнатися більше про права людини. За весь час жодного разу не почули про непотрібність таких заходів. Документальні фільми з подальшим обговоренням проблем, що там зображені, проблем, з якими стикається кожен у житті, просто необхідні.

Одна зі стрічок, що мене найбільше вразила, – «Медик іде останньою». Під час перегляду були присутні й земляки Театяни Борисенко, які розповіли про її майбутню долю. Особливо популярним є фільм «Розмови на серйозні теми», адже показували його вже чотири рази різним групам глядачів. Фільм неймовірно добрий із глибоким смислом. Дуже хочеться мати більше фільмів для дітей віком від 13 років.

Усім, хто поставив за мету відкрити кіноклуб Docudays UA, хочу побажати бути сміливішими, адже не розпочавши свою роботу, ви не зрозумієте, потрібно це вашому глядачеві чи ні. І друге – не прагніть збирати велику аудиторію, нехай буде менше глядачів, з ними легше вести дискусію, але вони отримають після перегляду те, що їм потрібно.

Підготувала - Тетяна Мала