У Ківерцях, що на Волині, мешкає 15 тисяч населення. Останнім часом у місті формується ядро справжньої активної громади, якій не байдужий розвиток міста і яка готова контролювати дії місцевої влади.

Бути активісткою у таких невеликих і віддалених від столиці громадах не завжди легко. Адже доводиться долати усталені ще з радянських часів корупційні схеми, завчену безпорадність людей і узвичаєну клановість у владних структурах. Оксана Сущук, директорка Ківерцівського краєзнавчого музею, вирішила почати змінювати усталені порядки зі створення у місті Громадської ради з питань волонтерства.

Музей має стати комунікаційним центром громади

«У мене загострене почуття справедливості», – говорить Оксана. І додає, що у  Ківерцях про неї спершу говорили, що вона “чужа людина” і намагалися з’ясувати, «від кого» вона потрапила у музей.

 

Оксана Сущук

 

А насправді кандидатка історичних наук Оксана Сущук, яка вже кілька років на волонтерських засадах працювала над збереженням історичної пам’яті, влітку 2020 року подалася на конкурс, оголошений міською радою на посаду директора/ки музею. Вона розробила стратегію розвитку музею, в якій переконливо показала, що музей має відходити від застарілих академічних консервативних форм роботи й застосовувати сучасні більш креативні методи роботи.

 

Оксана виграла конкурс і очолила Ківерцівський краєзнавчий музей. Тут вона почала активно спілкуватися з членами громади, шукати теми, які могли би спонукати людей приходити в музей і знайомитися з експозицією. Адже кожен другий/кожна друга з її співрозмовників і співрозмовниць до того навіть не знали про існування музею. До речі, першими активними відвідувачами після приходу нової директорки стали ветерани АТО, бо Оксана відкрила виставку бойових військових прапорів:

– У моєму баченні музей має стати інтелектуальним і комунікаційним центром громади. Зберегти цінності – це перше завдання закладу, але музей не може бути далеко від сучасних потреб і проблем громади. Він має стати центром культурного життя. То ж я почала шукати шляхи, як це зробити. Потрібні були проєкти, які би поєднували історію та сучасне життя. 

 

Експозиція музею про волонтерів

 

Для себе Оксана Сущук поставила перше завдання: показати колекції, якими володіє музей, та активізувати громадське життя у Ківерцях. Як голова Товариства охорони пам’яток історії і культури Волинської області, Оксана опікується збереженням місць масових розстрілів євреїв на Волині під час Другої світової війни та упорядкуванням цих місць пам’яті: 

 

- Я йшла на посаду з багажем проєктів про збереження пам’яті. Хочу, аби такі місця, місця Голокосту, стали місцями пам’яті не лише єврейської, а й всієї громади. Але щоб донести цю думку, треба будувати місточки з громадою. Мене запрошували як експертку на обговорення документальних фільмів про Голокост у проєкті “Мережа пам’яті” (проєкт, що досліджує місця масових поховань жертв Голокосту на території України та займається збереженням пам’яті про них- ред.). Там я побачила, що документальне кіно дозволяє достукатися до широкого кола людей і зрозуміла, що спільний перегляд та обговорення документальних фільмів зможуть об’єднати навколо музею активну частину громади.

Кіноклуб об’єднує людей, які хочуть змін

Наприкінці 2022 року Оксана Сущук дізналася, що Мережа DOCU/CLUB оголосила конкурс на відкриття нових кіноклубів документального кіно про права людини у громадах по всій Україні. Подала заявку, пройшла навчання – і вже у лютому 2023 року кіноклуб Docudays UA “Відкриваємо нові горизонти” при Ківерцівському краєзнавчому музеї почав проводити покази та обговорення документальних фільмів.

 

– Я вважаю, що такі ініціативи – це найкраща популяризація роботи бібліотек і музеїв. Це сучасний підхід і нове для нашого міста явище. Покладаю великі надії на те, що кіноклуб через документальне кіно зможе розворушити громаду, - говорить Оксана.

 

Оксана Сущук під час обговорення фільму з глядачами

 

За підтримки Мережі DOCU/CLUB Оксана Сущук на базі свого кіноклубу ініціювала адвокаційний проєкт, покликаний об’єднати волонтерів громади і владу, створити Громадську раду з питань волонтерства при міській раді.

 

– З початком повномасштабного вторгнення волонтери стали активними і авторитетними людьми у громадах, – каже Оксана. – Чому я вирішила їх об’єднати? Якщо зайти на сайт нашої громади, то можна побачити, що в дописах часто фігурує міський голова, помітна тенденція до висвітлення саме його діяльності. А місцеві волонтери фактично втратили видимість у громаді, їхня робота непомітна в інформаційному полі. Я зрозуміла, що вони й самі часто не знають про роботу одне одного і між собою не завжди комунікують, не узгоджують і не координують свою діяльність. І влада з ними мало комунікує й не координує свою діяльність. А якщо об’єднати можливості влади й волонтерів, може вийти потужний синергетичний ефект.

 

Учасники дискусії щодо створення Громадської ради волонтерів

 

Пані Оксані важливо висвітлити, зробити видимою роботу волонтерів у віддалених селах громади, показати людей, готових допомагати одне одному, і залучити їх до спільної роботи. Для того, аби створити Громадську раду з питань волонтерства, треба пройти чимало етапів: запросити учасників до спільної роботи, організувати та  провести круглий стіл за участі представників міської влади, створити ініціативну групу для написання й обговорення статуту та програми Громадської ради, ухвалити ці документи з волонтерами, подати міському голові розроблені документи і звернення з проханням створити Громадську раду з питань волонтерства. І тут також виникли труднощі:

 

- Коли я почала готувати круглий стіл, то з'ясувала, що люди бояться прийти. Спершу мене підтримували всі, з ким говорила, але коли дійшло до реалізації, то готовність людей зникла. Я не була впевнена, чи вдасться реалізувати цей адвокаційний проєкт. Але команда Мережі DOCU/CLUB мене підтримала. Ми дійшли висновку, що треба починати діяти та робити перші кроки до змін, хоч би які труднощі не виникали на шляху. І навіть якщо не вдасться створити Громадську раду з питань волонтерства в короткій перспективі, то для початку я зможу перезнайомити волонтерів, зробити їх видимими. Для мене це було важливо.

 

На зустрічі з волонтерами громади

 

Ініціаторка адвокаційного проєкту переконана, що Громадська рада з питань волонтерства має сприяти діяльності волонтерських організацій у громаді. Скажімо, зараз на балансі громади є приміщення, які не використовуються, – їх можна передати у тимчасове користування волонтерам. Ще одна ідея – використати приміщення комунальних закладів та мережі культурних установ у віддалених населених пунктах громади для роздачі гуманітарної допомоги місцевому населенню та внутрішньо переміщеним особам. Без співпраці волонтерів із місцевою владою ці питання вирішити складно.

В рамках адвокаційного проєкту вже створена програма підтримки волонтерського руху у громаді, яка має закріпити співпрацю між громадськими активістами Ківерців та органами місцевого самоврядування. Оксана переконана, що прийняття та реалізація цієї програми посилить волонтерський рух і виведе його на нові масштаби, адже дозволить залучати додаткові ресурси на втілення волонтерських проєктів.

 

Зустріч волонтерів громади

 

Тож попри певне “напруження” у владних кабінетах, створення Громадської ради з питань волонтерства Оксана Сущук винесла у публічну площину: 

 

- Мала розмову із міським головою. Ми нарешті погодили втілення ідеї та реальну програму дій. Запросили приєднатися до Громадської ради з питань волонтерства усіх охочих. Погодилися доєднатися мої партнерські і дружні громадські організації та волонтери, але представники великих місцевих волонтерських та громадських  організацій програму підтримки волонтерського руху ще не підписали”. 

 

Якщо до осені організаційний етап так і залишиться у стадії переговорів, Оксана планує розширювати програму на рівень району, аби залучити більшу кількість громадських організацій до створення Громадської ради: 

 

– Я планую, що до Громадської ради з питань волонтерства мають увійти всі чи хоча б найбільш видимі волонтерські організації. Врешті, гарним результатом цієї роботи може стати поява нових лідерів у громаді.”

 

 Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

 

Чільне фото: волонтери передають музею експонати.

Всі фото з архіву Оксани Сущук

 

Авторка: Ярина Скуратівська

Всi новини