Кіноклубу Docudays UA у Рівному вже понад два роки. Сьогодні покази проходять у просторі InfoHub. І останні такі у рамках фестивалю «Urban Fest. Rivne» мали заповнені зали й палкі дискусії після. Про шлях модераторів кіноклубів і подорожі глядачів через документальне кіно читайте в блозі Тетяни Малої, pr-менеджерки Docudays UA та DOCU/КЛУБІВ.

Рівненський кіноклуб Docudays UA «Права людини крізь об’єктив» працює з 2015-го року. Спочатку це були покази в Рівненському економіко-правовому ліцеї та в Рівненській філії Київського університету. Моє залучення до життя кіноклубу почалося ще торік, коли я побувала на прес-конференції щодо початку його роботи в просторі InfoHub, де й дотепер відбуваються покази. Але це вперше, коли я приїхала сюди в рамках фестивалю «Urban Fest. Rivne».

Це трапилося завдяки запрошенню однієї з найактивніших наших модераторок кіноклубу, координаторки і юристки Громадської приймальні УГСПЛ у Рівному, викладачки Острозької академії Марії Цип’ящук, з якою ми здружилися під час семінарів у Києві. Вона запропонувала приїхати в гості, і я зрозуміла, що це хороша можливість перейти з теоретичного розуміння того, як повинні працювати кіноклуби в регіонах, у практичну зустріч із реальними глядачами та глядачками.

Оскільки ініціатор урбаністичного фестивалю саме InfoHub – покази Docudays UA стали логічним пунктом його програми. Це була спеціальна добірка фільмів, серед яких одна із кращих стрічок спецпрограми «ОБРАЗ МІСТА» цьогорічного фестивалю – «Audience Emancipated: Боротьба за кінотеатр “Емек”» від колективу активістів Emek Bizim İstanbul Bizim.

Рівне – приклад саме того сонного міста, де подібні ініціативи, як-от урбаністичний фестиваль або кіноклуб документального кіно, – екзотика. Культурна програма тут насичена доволі стандартними заходами – від відкриття нового ресторану та прогулянки парком до концертів популярних артистів. І щоб «піймати свого глядача», потрібно ловити його мало не за руку, аби він тебе вислухав. Остаточно я це зрозуміла під час акції «Відкриті діалоги» до Дня Європи під час «Urban Fest. Rivne». Її проводив громадський активіст та культурний іноватор, голова правління організації «СТАН» Ярослав Мінкін. Волонтерки та Ярослав пропонували перехожим у парку сісти за стіл і поговорити про європейські цінності, євроінтеграцію та пов’язані із цим процесом зміни. Ця тема особливо актуальна тут після обстрілу будинку Польського консульства в сусідньому Луцьку з гранатомету кілька тижнів тому. Сама акція привертала до себе увагу, адже посеред алеї й справді стояв стіл, за яким сиділи люди. Однак як тільки розпочинали говорити на серйозні теми, перехожі здебільшого відсторонювалися й воліли висловлювати вітання з Днем матері або ж розглядати інтеграцію з Білорусією.

Акція «Відкриті діалоги»

Попри те, що яскрава фотозона для «селфі» та танцювальний майданчик були заповнені людьми, про решту подій фестивалю вони дізнавалися випадково й хаотично. Тому коли в перший день під час показу фільмів «Ґабріель повідомляє з чемпіонату світу» (реж. Ельс ван Дріль) та «Край електросміття» (реж. Девід Федель) мали повну залу, а потім відбулася активна дискусія із запрошеним експертом з «Екоклубу» Юрієм Шепелюком, ми справді здивувалися. Було неймовірно приємно спостерігати за усміхненою Марією, яка ще довго після цього показувала всім фото повної зали. Таке трапилося вперше за її діяльності в кіноклубі.

Обговорення показало подібну ситуацію, що й під час фестивалю Docudays UA у Києві, наскрізною темою якого була зміна клімату та довкілля, – більшість знає про основні екологічні проблеми, зокрема й проблеми, пов’язані з містом, але не знає, що із цим робити, аби й справді відбулися якісь зміни. На запитання «куди, на вашу думку, потрапляє відпрацьована електротехніка» люди відповідали щось на зразок «у рай для електротехніки». До того ж влада, за вже доволі традиційною схемою, не надто переймається цими проблемами. Наприклад, у Рівному, як і у Львові, дуже серйозна проблема зі сміттєзвалищами. Це все можна вирішити. Наприклад, у Рівному є сміттєпереробний завод, який побудували ще у 2013 році, але він не працює через «прогалини» в законодавстві, які чиновники ніяк не можуть «заповнити». 

Як екологічний активіст Юрій дав багато практичних порад щодо дій, які може виконувати кожен, аби допомогти покращити довкілля. Такий спосіб обговорення став для мене яскравим прикладом того, чому на наших кіноклубних заходах експерти-практики мають важливе значення – вони переносять дискурс у реальне життя.

Екологічний активіст Юрій Шепелюк та модераторка кіноклубу Марія Цип'ящук

Наступного дня обговорення після показу «Audience Emancipated: Боротьба за кінотеатр “Емек”» модерував Ярослав Мінкін. Сам фільм виявився складнішим для сприйняття, тому до кінця фільму та на обговорення залишилися не всі глядачі. Тому роль Ярослава була ще важливішою. Мені здається, що дехто побачив у фільмі себе під час подій 2013 – 2014 років. Тоді нас об’єднав Майдан, героїв фільму – боротьба проти знесення історичної будівлі кінотеатру в Стамбулі, легендарного місця для багатьох режисерів і мешканців району Бейоглу. Але в обох випадках це була боротьба за свободу й рівність, право бути почутим громадянином своєї країни. За словами однієї з глядачок, у Рівному зараз ведеться боротьба за кілька історичних будівель, але, на відміну від подій у фільмі, вона не збирає такої кількості небайдужих. Складається враження, що ми здатні об’єднатися лише тоді, коли до голови приставлена зброя, а з комерціалізацією публічного простору можна «спокійно вжитися».

Громадський активіст та культурний іноватор, голова правління організації «СТАН» Ярослав Мінкін

Рівненьский кіноклуб і його модераторка для мене – підтвердження того, що колись наша мережа кіноклубів буде потужним рушієм змін у суспільстві на всіх рівнях. Думаючи про це, я постійно згадую перший слайд презентації фестивалю, яку ми показуємо в рамках семінарів для нових модераторів та модераторок. На фото зображений єдиний глядач у залі одного з перших Docudays UA у Києві. Закінчується презентація фотографією повної зали Будинку кіно на 700 місць у 2016-му році. Шлях до такого результату був довгим, але захопливим і важливим.