Цей захід був організований у партнерстві з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні і став першим досвідом співпраці Мережі з цією важливою державною інституцією. Команда Музею війни зініціювала проведення показу в межах виставки «Війна: зворотна перспектива» і на час події перетворила один із виставкових залів на кінозал із великим екраном. 

Фільм «Свідки. На північ від Києва» розповідає, як пʼятеро мешканців і мешканок найближчих до північної околиці столиці сіл Мощун, Гостомель та Пуща-Водиця пережили перші тижні повномасштабного вторгнення та окупацію російськими військами. Їхні історії та історії багатьох сотень інших українців записала команда Архіву Війни для документування злочинів окупантів і збереження памʼяті про життя нашого народу у час великої війни. 

Як зберігати памʼять, відновлювати справедливість та, зрештою, досягти належного покарання держави-агресора – ці теми були ключовими під час обговорення фільму. Режисерка Тетяна Симон поділилася своїм досвідом роботи над фільмом, а також розповіла про труднощі та виклики, з якими команда Архіву Війни зіштовхується під час збору свідчень.

Тетяна Симон

«З часу повномасштабного вторгнення я записала понад 900 інтервʼю з очевидцями подій. Під час роботи над ними стало зрозуміло, що далеко не всі свідчення можна буде використати у міжнародних судах як докази злочинів агресора. Але ці історії свідчать про випробування, через які доводиться проходити українцям, про нашу внутрішню силу і готовність допомагати одне одним. Мені хотілося, щоб ці історії побачив світ. Так виникла ідея створення фільму. Я прийшла з цією ідеєю до Романа Бондарчука (режисер, артдиректор Міжнародного фестивалю Docudays UA – ред.), показала йому кілька змонтованих хвилин майбутнього фільму, і ми вирішили, що його  треба зробити», – розповіла Тетяна Симон.  

Глядачі/-ки і плакали під час перегляду фільму

Глядацька зала була вщерть заповненою. Глядачі/-ки і плакали, і сміялися під час перегляду, розпитували режисерку про долю героїв фільму, специфіку інтервʼювання свідків воєнних злочинів, написання сценарію і тонкощі монтажу стрічки. Розмова була теплою, щирою і цікавою для всіх учасників/-ць.  

Приємною несподіванкою для режисерки й глядачів стала присутність у залі мешканців Мощуна і Горенки, які приїхали, аби побачити на великому екрані історії своїх односельців. Вони розповіли, що мріють показати цей фільм у своєму щойно відбудованому Будинку культури, а також подякували Тетяні Симон за її роботу і подарували, як сказала глядачка, «шматочок серця Мощуна».

«Я не помітила, як промайнули 40 хвилин, цю історію дивишся на одному подиху». 

«Я бачив на екрані звичайних людей, але насправді вони герої, хоча самі цього і не усвідомлюють». 

Глядачі/-ки і плакали під час перегляду фільму

«Нам зараз знову дуже важко, як було й у 2022-му. Цей фільм треба показати нашим іноземним партнерам, щоб вони зрозуміли, якому сильному народу вони допомагають», – такі відгуки залишили глядачі й глядачки після показу. 

Юрій Горпинич, керівник виставкового відділу Музею війни, зазначив: «Ми радіємо успішній співпраці з Мережею DOCU/CLUB. Сподіваємося, що вона продовжиться і надалі, адже у команди Музею і команди Мережі є спільна мета – зберігати правду про війну і доносити її до своєї аудиторії».

Прощаючись із глядачами, модераторка обговорення, комунікаційна менеджерка Мережі DOCU/СLUB Ольга Бабчук підкреслила: «Історії героїв цього та іншого фільмів із серії «Свідки» допомагають побачити за сухими статистичними даними людське обличчя нашого опору і нагадують, якими ми є. Усі ми не з власної волі стали свідками російсько-української війни. Вірю, що станемо свідками нашої перемоги».