Продовжуємо серію інтерв’ю з модератор(к)ами кіноклубів Docudays UA. Цього разу поговорили з Інною Шульгою, головною бібліотекаркою Центральної бібліотеки ім. В.Г. Короленка, керівницею кіноклубу Docudays UA, про роль сучасної бібліотеки в житті суспільства, а також чому бібліотекарки більше не засинають від нудьги, ховаючись за полицями зі збірниками Леніна.

Ніколи не шкодувала, що я бібліотекарка!

Моя мама дуже любила читати, мала великий літературний кругозір і розуміла, що читання виховує та розвиває. Завдяки їй у мене виникла любов до книги, що й привело мене до професії бібліотекаря. Упродовж 25 років де б я не жила, а переїжджати доводилося часто, оскільки чоловік був військовиком, я працювала й працюю бібліотекарем і пишаюся своїм фахом! Мій професійний шлях розпочався на Байконурі, де я стала працювати завідувачкою шкільної бібліотеки після закінчення Краснодарського інституту культури. Змінювалися міста, бібліотеки, посади, але я ніколи не змінювала професію. І ніколи не шкодувала, що я бібліотекарка. Хоча в багатьох людей, на жаль, уявлення щодо професії бібліотекаря стереотипне: люди, які працюють у бібліотеці, – невдахи, які не змогли себе реалізувати в перспективніших сферах діяльності, нудні й консервативні. Мені хотілося б розвіяти застарілі стереотипи. Працівник сучасної бібліотеки повинен володіти принципово новими знаннями й уміннями, йому необхідно бути широко освіченим фахівцем, який володіє, окрім своєї професії, навичками суміжних галузей знань і сфер діяльності: інформатики, педагогіки, психології, соціології, культурології та багатьох інших.

Скажімо, у 2010 році до моєї діяльності були введені обов'язки відповідального за рекламно-іміджеву політику Центральної бібліотеки ім. В. Г. Короленка м. Маріуполя. Так я стала бібліотечним піарником та за допомогою ЗМІ інформую жителів півмільйонного Маріуполя про те, які можливості має сучасна бібліотека та яку допомогу можуть отримати в ній усі охочі.

Виклики сучасної бібліотеки

У багатьох залишилося в пам'яті, що бібліотека – це полиці із зібраннями творів Леніна та ін., а на додаток до цього ще й бібліотекар, яка в'яже панчохи й майже засинає від нудьги. Але сьогодні моя бібліотека має зовсім інший формат роботи, а діяльність бібліотекаря – це процес постійної творчості, нам ніколи нудьгувати. Ми організовуємо фестивалі та акції, розробляємо сценарії тематичних вечорів, де читаємо вірші, співаємо, танцюємо, влаштовуємо театралізовані свята, знімаємо кіно та робимо рекламну продукцію. Бібліотекар сьогодні – і сценарист, і артист, і режисер, і майстер художнього слова. А яку творчість потрібно проявити, щоб написати проект, це завжди нові ідеї!

Наша бібліотека – це комфортний, привітний, технічно обладнаний інформаційний центр, де можна поспілкуватися, пограти в настільні та сенсорні ігри з друзями, узяти участь у культурних заходах, клубах за інтересами, де є Інтернет, зони Wi-Fi, книги, музика, кіно і де можуть запропонувати багато цікавого для відпочинку та розваг. Сьогодні будь-яка бібліотека, на мою думку, завжди повинна відповідати сучасним потребам суспільства. Бібліотека перестала бути тільки книжковим сховищем. Поряд із традиційними послугами бібліотекарі сьогодні шукають нові форми обслуговування читачів. На базі нашої бібліотеки працюють юридична клініка, бібліотека-ігротека, клуби любителів кіно. Ми в постійному творчому пошуку. Наприклад, дуже хочеться більше використовувати в нашій бібліотеці досягнення сучасної техніки: бібліокіоски, бібліобуси (щоб обслуговувати жителів тих районів міста, де немає бібліотек), інтерактивні дошки, планшети з електронними книгами, автоматизоване (за допомогою штрих-кодів) видавання й здавання книг, використання платних, а отже, більш просунених комп'ютерних програм та ін.

Для підняття настрою жителів прифронтового Маріуполя спільно з міською владою, громадськими організаціями, підприємствами й просто активними громадянами ми майже щотижня організовуємо фестивалі, свята та інші культурно-масові заходи, щоб люди хоч на трохи забували, що поряд іде війна. А зовсім недавно співробітники бібліотеки разом з громадськістю створили проект «Маріуполь Life: Знайомимося, об'єднуємося, розвиваємося», який став переможцем у конкурсі Міжнародної організації з міграції та виграв грант на суму 252 670 грн. Проект включає низку заходів, спрямованих на згуртування населення довкола вирішення проблем комунікації, екології та дозвілля. У нашій бібліотеці відкриють соціально-культурний центр «Територія друзів», який стане платформою для проведення конкурсів та майстер-класів, роботи творчих лабораторій. Реалізація проекту відбуватиметься не лише на базі бібліотеки, а й по всьому місту, на майданчиках і в парках Маріуполя.

Робота кіноклубу Docudays UA виходить за рамки звичайних показів фільмів

У 2014 році до нашої бібліотеки звернувся представник «Приазовської правозахисної групи» Григорій Курачіцкій із взаємовигідною пропозицією про організацію PR-компаній і спільне проведення кінопереглядів та обговорень фільмів Мандрівного фестивалю Docudays UA. Так уперше в нашій бібліотеці дізналися про фестиваль і його фільми. І перше знайомство відбулося під час перегляду фільму «Лізо, ходи додому!» режисерки Оксани Бурої, який нам дуже сподобався.

Мандрівний Docudays UA у Маріуполі. Фото з особистої фб-сторінки Інни Шульги 

Через рік на Facebook бібліотекарі побачили інформацію про всеукраїнський конкурс «Кіноклуб Docudays UA в бібліотеці», організований Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA та програмою «Бібліоміст». Вирішили взяти участь у конкурсі, оскільки правоосвітня робота – один із пріоритетних напрямків усієї діяльності бібліотеки.

За багато років роботи в цьому напрямку громадяни міста звикли до думки, що бібліотека – одна з небагатьох установ, де кожен житель міста може безкоштовно отримати будь-яку правову інформацію, кваліфіковану консультацію з питань права, відвідати заходи правової тематики, на яких порушуються актуальні або резонансні теми, що хвилюють суспільство. Порадившись зі співробітниками, вирішили, що колекція Docudays UA дасть маріупольцям можливість дивитися кращі фільми, які вже самі собою виконують ці функції, а бібліотечні масові заходи, доповнені фільмами, будуть ще більш привабливими, нетрадиційними, корисними й залучать нових користувачів. Так, 10 грудня 2015 року, у Міжнародний день прав людини, розпочав свою роботу дискусійний кіноклуб Docudays UA Центральної міської бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Але ми продовжуємо брати участь і в Мандрівному. Торік було організовано 4 покази для членів нашого кіноклубу. На двох з них показали фільми із циклу «Енциклопедія Майдану», як експерт з прав людини був присутній Олександр Букалов, керівник Департаменту з помилування при Адміністрації Президента України.

Членам нашого кіноклубу Docudays UA подобається, що фестивальні фільми – це історії успіху простих людей і громадських лідерів, які допомогли героям фільмів захистити свої права, що ці фільми вчать робити усвідомлений вибір між якісним кіно і так званим ширспоживом, формуючи активну соціальну й громадянську позицію в глядача.

Інформаційний шок отримали бібліотекарі та учні школи № 7, коли подивилися фільм «Азбука» режисера Мадлі Ляене. Перегляд фільму викликав бурхливу дискусію серед учнів. Багатьох вразив той факт, що десь ще є такі країни, у яких більшість населення не вміє ні читати, ні писати, не дотримуються прав дорослих і дітей, де взагалі немає жодного права. Присутні, усі як один, співчували героїні та її маленькій дочці, адже вона не винна, що з'явилася на світ у результаті насильства й має право на любов і доброту. Важливо, що фільм «Азбука» змусив присутніх думати та співпереживати.

Мистецтво документального кіно має велику силу емоційного, морального, естетичного впливу на юне покоління. Для молоді це не тільки спосіб проведення вільного часу, але й дієвий інструмент формування особистості. До того ж лекції та інші форми усної освіти спочатку викликають у юнацтва неприйняття того, що дуже нагадує їм уроки. Саме тому ми вирішили використовувати документальне кіно як ефективний засіб виховання та навчання медіаграмотності, а медіаграмотна людина зможе правильно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету. Така людина розуміє мову екранних мистецтв, критично ставиться до вибору медійної продукції й не дозволяє маніпулювати своєю свідомістю. На засіданнях нашого клубу траплялися випадки, коли школярі, дізнавшись, що будемо дивитися й обговорювати документальний фільм, кричали з місць: «Документальне кіно – це відстій», але подивившись запропонований фільм, змінювали свою думку.

Складно буває провести дискусію або уникнути скандалу, коли в залі збираються люди з різними поглядами. Але знання, отримані на тренінгу для модераторів бібліотечних кіноклубів Docudays UA, знадобилися для проведення «складних» групових дискусій та ігор на правозахисну тематику. Маючи такий досвід, мені б хотілося запропонувати оголосити конкурс серед модераторів(ок) та керівників(ць) кіноклубів щодо написання сценаріїв з проведення дискусій для нових фільмів колекції, а проекти переможців розмістити на сайті DOCU/КЛУБ новачкам на допомогу.

Матеріал підготувала Тетяна Мала