Нещодавно у Львові з’явився ще один кіноклуб Docudays UА, цього разу при «Львівському палаці мистецтв». Організатори провели лише кілька зустрічей, але вже зібрали свою зацікавлену аудиторію і отримали низку відгуків.
Нещодавно у Львові з’явився ще один кіноклуб Docudays UА, цього разу при «Львівському палаці мистецтв». Організатори провели лише кілька зустрічей, але вже зібрали свою зацікавлену аудиторію і отримали низку відгуків.
Останній показ запам’ятався відгуком глядачки Лілії Тулупенко:
«На завершення вчорашнього кінодня відвідала кіноклуб Docudays UA, де на черговій зустрічі показували фільми «Ромська мрія» (режисер Роман Бондарчук) та «Коли-небудь ми станемо щасливими» (режисер Павел Височанські).
Польський фільм «Коли-небудь ми станемо щасливими» розповідає історію натхненного мрією підлітка, який напевно знає, що хоче знімати кіно. Цікаво, що перепони на шляху реалізації мрії головного героя виникають не через владні чи освітні інституції, а переважно через щоденні непорозуміння з бабусею. Фільм про те, як високо може злетіти людина, коли держава не втручається у приватну сферу своїх громадян.
Фільм «Ромська мрія» – це нарізка невигаданих, цілком реальних зворушливих історій з життя ромського поселення в Україні. Що ми знаємо про ромів? Персонажі стрічки розповідали про власний життєвий досвід: ті, хто асимілювалися, інтегрувалися в культуру домінантної групи, не викликають остраху та осуду, однак, вони змушені витрачати значно більше зусиль та ресурсів, аби здобути сумнівне визнання. Тим же, у кого не було можливостей, сприятливих умов, тим, хто веде притаманний ромській культурі спосіб життя, вижити складніше: соціальна незахищеність, упередженість, необізнаність щодо власних прав, відсутність навичок та інструментів захисту себе та відстоювання власних прав.
Існує стереотип про українок, який можна висловити рядком із відомої пісні «несе Галя воду, коромисло гнеться», але чи повинна сучасна українка дотримуватись давніх традицій? Чи можемо ми уявити ромку, яка не танцює й не співає, а здобуває професію адвокатки? Чи можемо ми помислити людину, не беручи до уваги її культурного походження, чи це неможливо?
На дискусії були присутні представники львівської ромської організації. Чи знали ви, що першими, хто зазнали переслідувань і погромів у Слов'янську, були роми? Самопроголошена влада «ополченців» давала дозвіл палити поселення ромів. Повертаючись до цієї проблеми у нашому місті, мова йшла про періодичну мову ненависті у ЗМІ, офіційні звернення до львівського мера Садового очисти «культурний» Львів від ромського сміття, чергове ромське питання, яке піднімають перед виборами.
І тут варто зробити висновок, що подібні зустрічі та будь-які інші форми діалогу дуже потрібні, якщо ми хочемо чути і бути почутими, а відтак знайти шляхи для порозуміння».
За новинами та розкладом зустрічей кіноклубу Docudays UA при «Львівському палаці мистецтв» слідкуйте на сторінці проекту у Фейсбуці.