Оксана Сущук з надією усвідомила, що через документальне кіно вона зможе активізувати громаду, об'єднати її. 

 

Кіноклуб при музеї почав працювати у січні 2023 року. А вже за кілька місяців директорка музею і за сумісництвом модераторка кіноклубу розпочала адвокаційний проєкт, покликаний обʼєднати волонтерів громади, зробити їх видимою силою у житті міста та створити при міській раді Ківерців Громадську раду з питань волонтерства. 

 

Реалізація цього проєкту не була легкою. Доводилося долати інертність мешканців громади, усталену лінію поведінки, коли відповідальність за прийняття важливих рішень покладається на владу. Команда Мережі DOCU/CLUB ГО «Докудейз» надавала модераторці Оксані Сущук методичну та інформаційну підтримку, експертні консультації, навчала ефективних способів взаємодії та впливу на владу під час адвокації. 

 

Оксана Сущук

 

Проте над безпосереднім практичним втіленням цих знань та рекомендацій Оксана Сущук працювала разом із командою місцевих однодумців. 

 

На їхньому шляху було чимало випробувань: непорозуміння між учасниками проєкту, конфлікт із місцевою владою і навіть, хоч як дивно це звучить, пасивність багатьох волонтерських організацій міста щодо створення Громадської ради волонтерів. 

 

«Я не думала, що це буде настільки тяжко. Для мене це був новий і несподіваний досвід. Впроваджувати суспільні зміни в локальній громаді складно. Мені здавалося, що волонтерство – це настільки безперечно героїчний прояв активізму, що спротиву ідеї створення Громадської ради просто не може бути. Але на якомусь етапі суперечності, які виникли у мене з міською владою, стали на заваді адвокаційній кампанії. Це було для мене викликом», – зізнається Оксана Сущук.

 

Вона могла б відмовитися від своєї ідеї, але вирішила не здаватися.

 

«Я рада, що не зупинила свій адвокаційний проєкт і не поставила у ньому крапку. Для мене це вже перемога. Я намагалася втілити ті завдання, які поставила перед собою, але знайти для цього інший спосіб», – розповідає жінка.

 

Показ у кіноклубі

 

Модераторка кіноклубу вирішила підтримати волонтерів-початківців, які лише розпочали працювати. Адже у школах громади учні разом із вчителями роблять окопні свічки й малюють малюнки для бійців, мешканці громади збираються разом, щоб плести маскувальні сітки й теплі шкарпетки.

 

«Я зрозуміла, що маю показати цей активізм у своєму адвокаційному проєкті, щоб люди побачили, яким масштабним є цей рух, відчули свою силу і взаємопідтримку», – розповідає ініціаторка кампанії. 

 

Оксана Сущук почала їздити у віддалені села громади, показувати там фільми з колекції Мережі DOCU/CLUB.

 

«Ми дивилися та обговорювали з дітьми і дорослими фільми про волонтерів. Це була «Казка про коника» режисерів Уляни Осовської та Дениса Страшного, «Мова» та «Євромайдан SOS» Сергій Лисенка. Люди змогли відчути себе частиною масштабного волонтерського руху. Це піймає дух, відкриває зовсім інший погляд на наше суспільство і його майбутнє», – ділиться модераторка.

 

Ця діяльність мала для Ківерцівського музею і для громади міста ще один – несподіваний – наслідок: музей став помітним для грантодавців. 

 

Юні глядачі кіноклубу

 

«Завдяки партнерам про нас дізналися у Німеччині. Одна зі шкіл у Берліні, початкова школа імені Жоана Міро у Шарлоттенбурзі, проводила серед учнів марафон «Біжу заради дітей, які втікали від війни». Діти шукали спонсора у своєму оточенні, їхні рідні сплачували внесок у розмірі 20 євро, а учні мали пробігти певну відстань або взяти участь у якомусь змаганні. Таким чином вони зібрали певну кількість грошей і шукали маленьку громаду в Україні, де можна було б допомогти дітям, які реально постраждали від воєнних дій і займаються якимось активізмом», – розповідає Оксана Сущук. 

 

Грантодавці з Німеччини звернули увагу на кампанію, яку проводила Оксана, дізналися про дітей-волонтерів, які збирають речі, допомагають військовим, підтримують дітей-переселенців. Важливим для них було і те, що на базі музею відбувається багато кінопоказів, майстер-класів, до яких активно залучають дітей, які через війну вимушено покинули свої домівки, щоб допомогти їм інтегруватися у нове середовище.

 

«Мене запитали, які потреби є у музею. А я сказала, що хотіла б створити в музеї таку кімнату, де можна було б дивитися документальні фільми про права дітей і про порушення цих прав, навчати молодь протистояти таким порушенням, підтримати їхню активність. Я хочу, щоб діти почували себе вільно і комфортно, щоб кіноклуб був осередком корисного, але неформального спілкування, і відрізнявся від традиційного консервативного музейного простору», – говорить директорка музею.

 

Оксана Сущук назвала новий простір кімнатою діалогу і комунікації. Тепер вона може збирати молодь і дорослих громади, щоб у комфортних умовах, на якісній техніці показувати документальні фільми, проводити обговорення і дискусії, влаштовувати різноманітні майстер-класи.

 

У кімнаті діалогу та комунікації відбуваються зустрічі з місцевими активістами та волонтерами

Ідея виявилася напрочуд вдалою. Оксана каже, що старшокласники Ківерців вже вчаться самі подавати свої ідеї на гранти міжнародних проєктів і починають втілювати свої ідеї.

 

«Ще рано говорити  про результати роботи, але дуже добре, що діти хочуть повертатися в музей. Запитують, які фільми ще буду показувати. Цікавляться, чи можуть провести якийсь свій захід у музеї. Я завжди кажу, що можна. Чому ж ні? Для мене головне, що у них є таке бажання, а двері музею завжди будуть відкриті для молоді», – запевняє директорка.  

 

Звичайно, для неї це додаткова відповідальність, адже адміністрація має стежити за збереженням музейних експонатів, тому Оксана обовʼязково пояснює відвідувачам правила і навчає обережно поводитися у музейному просторі. Каже, що коли діти відчувають, що їм довіряють і сприймають їх як партнерів, проблем не виникає. 

 

Такий вигляд має кімната діалогу та комунікації при музеї

 

 «Вони спокійно працюють над своїми ідеями. Мені подобається, що діти виявляють ініціативу, самі хочуть щось корисне робити. Я дуже хочу цю активність якось додатково підтримати. Думаю про те, як зробити при музеї школу юного модератора, щоб підготувати тих, хто готовий долучитися до роботи у кіноклубі», – розповідає директорка.

 

На цю ідею Оксану Сущук наштовхнув захід, який влаштували учні до Дня Героїв Небесної Сотні. Школярі самі попросили дозволу провести свій захід на базі музею і включити до нього показ документального фільму. А директорка музею запропонувала разом із ними підготувати ще й тематичну виставку із використанням фондів музею. 

 

На зустрічі з волонтерами громади

Залучення учнів у цю роботу, відчуття причетності до важливої справи, з яким працювали старшокласники, переконало її, що кіноклуб при музеї виконує важливу місію.

 

«У нашій колекції є багато потрібних для молоді фільмів. Це «Пранкнули» французького режисера Ісмаеля Жоффруа Шандуті про кібербулінг і кібербезпеку. Це «Булінг» американського режисера Лі Гірша, який нікого не залишає байдужим і допомагає боротися з проблемою булінгу у школах. Це фільм «Край електросміття» австралійського режисера Девіда Феделя. Дітям, до речі, дуже болить тема сміття. Я ніколи не думала, що вона матиме аж такий відгук і викликатиме дискусії про повторне використання відходів. Їм це дуже цікаво», – каже Оксана Сущук.

 

На запитання, що робитиме, коли у молодих глядачів кіноклубу виникне бажання не лише обговорювати проблеми, але й діяти задля їхнього усунення, Оксана Сущук відповідає, що готова до такого розвитку подій.

 

Оксана Сущук

 

 «Мені цікаво працювати з дітьми й молоддю. Дуже добре, якщо вони прийдуть до мене за допомогою. Я готова відкласти інші справи й поставити цю роботу в пріоритет. Хай приходять – ми обовʼязково щось придумаємо», – зазначає жінка.

 

Нині директорка музею почала втілювати проєкт «МуЗейний Ґанок», щоб перетворити Ківерцівський краєзнавчий музей на публічний громадський простір для спілкування мешканців громади. Вже заплановано чимало заходів, серед них – і щотижневі зустрічі у кіноклубі «Відкриваємо нові горизонти».

 

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

 

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

Всi новини