Експерти  ДУ «Центр пробації» на чолі з Олегом Янчуком схвалили Методичні рекомендації зі створення та організації роботи кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA при уповноважених органах з питань пробації. Ці Методичні рекомендації  розробила у 2020 році  наша колега, модераторка кіноклубу і на той час очільниця Житомирського районного відділу пробації Ліна Бабич - учасниця адвокаційної кампанії проєкту DOCU/ДІЯ. 

Ми попросили Ліну Бабич розповісти про те, як виникла ця ідея і як діяльність кіноклубів може допомогти клієнтам пробації. 

Ліна Бабич

Я очолювала житомирський районний відділ пробації і побачила, що мої колеги не розуміють всієї користі для клієнтів пробації від проведення показів і обговорення документальних фільмів. Я була переконана, що документальне кіно може стати корисним інструментом у нашій роботі. 

Завдання працівників пробації – знайти причини девіантної поведінки, яка штовхає людину на злочин, коректно втрутитися і максимально допомогти людині вирішити її проблеми, щоб надалі не потрапляти на облік у пробацію чи й взагалі за ґрати. Для цього співробітники пробації проводять для кожної особи так звану оцінку ризику. Вони виявляють саме ту проблему, на яку потрібно впливати, - це можуть бути алкогольна чи наркотична залежність, певні ситуації в родині чи психологічні проблеми, які потребують вирішення. Є багато чинників. 

Я помітила, що багато героїв документальних фільмів з колекції  DOCU/CLUB стикаються з тими ж проблемами у житті, з якими стикаються і наші клієнти пробації. Відповідно, після перегляду фільму ми можемо обговорити з ними, як вирішити ту чи іншу проблему. Я запрошувала на покази експертів, які можуть допомогти і проконсультувати глядачів. Приходили представники центру зайнятості, щоб дати поради щодо офіційного працевлаштування. Майже на всіх наших показах були представники центру БППД (Безоплатної правової допомоги - ред.), які допомагали розібратися з правовими нюансами: як допомогти собі в тій чи іншій  ситуації, куди можна звернутися за порадою чи підтримкою. Запрошували представників різних реабілітаційних центрів для вирішення проблем із залежностями. Також на зустрічі кіноклубу приходило багато гостей, які мали у своєму житті схожі ситуації з тими, які показували у фільмі на екрані, і вони їх змогли успішно вирішити.

Кадр з фільму «Перукарська воля»

Пригадую, ми дивилися фільм «Перукарська воля», герой якого потрапив у в’язницю за вбивство, до якого призвела наркотична залежність. Герой фільму виходить з в’язниці, але ми не знаємо, як далі склалася його доля. Ми запросили на показ хлопця, який пройшов такий самий шлях. Після в’язниці він зумів подолати свою наркотичну залежність, має успішний бізнес, родину, будинок і став керівником проєкту «Стоп, наркотик». Ця людина своїм прикладом змогла показати, що все можливо. Для клієнтів пробації це було дуже важливо. Тобто, ми намагалися вже під час обговорення фільму закцентувати  увагу на якійсь проблемі, яка є у них у житті, і запросити гостей та експертів поговорити про те, як можна їм допомогти вирішити цю проблему.

Звичайно, на початку спілкування ставлення  клієнти пробації ставляться до працівників пробації  насторожено. Люди закриті, їх важко вивести на розмову. На перших показах і обговореннях може бути непросто. Але коли люди бачили, що працівники пробації, експерти з партнерських організацій спілкуються з ними на рівних, вони починали говорити. Ми давали можливість після обговорення поспілкуватися з тим же психологом чи представником реабілітаційного центру, ділилися контактами експертів. Ця робота дає свій ефект рано чи пізно. 

Фото з архіву ГО «Докудейз»

Представники пробації обов’язково мають проводити якісь заходи для клієнтів пробації, запрошувати різних фахівців для спілкування з ними. Але звичайна лекція є малоефективною. Людина виходить за двері і часто забуває, про що їй розповідали. А коли інформація пов'язується з історією героїв на екрані і з реальним життям, вона запам’ятовується і дає свої реальні результати. 

Я пропрацювала у цій системі 16 років, добре знаю її зсередини. Я знаю, що наразі у центрах пробації дуже велике навантаження на працівників. Але хочу, щоб люди зрозуміли, що кіноклуб документального кіно може приносити користь – і не лише клієнтам пробації, хоча це основна мета. Робота працівників пробації має багато нюансів. Наприклад, треба подавати звітність по проведених заходах, по співпраці з партнерами або щодо висвітлення  своєї роботи у ЗМІ та у соцмережах. Кіноклуб вирішує багато таких питань. Модератори вміють організовувати заходи, у них налагоджена співпраця з партнерами. Та й ЗМІ більш охоче висвітлюють таку незвичайну як для державного органу роботу. Медіа цікавіше розповідати про перегляд документального фільму і його обговорення у центрі пробації, ніж про лекцію. 

Я дуже хотіла б заразити своєю ідеєю інших працівників, щоб вони побачили користь такої роботи. Сподіваюся, кіноклуби при центрах пробації будуть діяти тому, що це потрібно і корисно для людей. 

Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

Чільне фото з  архіву ГО «Докудейз»