До цієї унікальної події на запрошення керівниці ГО «Вертикалі» Анастасії Леухіної активно долучилася команда Мережі DOCU/CLUB з презентацією документального кіно як потужного та дієвого інструменту для розвитку м'яких навичок, емпатії та людського виміру в медичній освіті й практиці.

Захід об’єднав учасниць та учасників груп «Спільновчання», викладачів провідних медичних університетів, клініцистів, психологів, фасилітаторів та представників громадських організацій.

Організатори форуму відмовилися від формату класичної конференції з доповідями. Головною ідеєю події став «неконференційний» підхід та самоорганізація. Учасники/-ці потрапили в простір рівноправного співтворення, де якість, тематику та ритм навчальних сесій визначала сама спільнота.

Програма форуму поєднувала найрізноманітніші методики для відновлення ресурсу, налагодження зв'язків та професійного зростання: самокеровані сесії на теми розробки навчальних програм, методів фасилітації, лідерства в лікарнях та способів навчання емпатії в умовах високого стресу. Тілесні практики та травма-педагогіка допомагали перезавантажуватися та знімати напругу. Упродовж форуму учасники/-ці знайомилися з напрацюваннями україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти», Лабораторії емпатії та посібника «Людяність та емпатія в охороні здоров'я».

Окремим важливим блоком форуму стала робота виїзного кіноклубу Docudays UA, організованого командою Мережі DOCU/CLUB.

Ліна Бабич та Ольга Бабчук

Координаторка Мережі DOCU/CLUB Ліна Бабич та комунікаційна менеджерка Ольга Бабчук запропонували аудиторії перегляд та глибоке фасилітоване обговорення двох тематичних документальних стрічок – «Щось прекрасне лишилося позаду» режисерки Кетріне Філп та «Зовсім не страшне кіно» режисерки Єлизавети Стрій. Кіноперегляди стали повноцінним навчальним інструментом для роботи з аудиторією: вони дозволили учасникам «звірити годинники» щодо розуміння людської гідності, межі професіоналізму та підтримки пацієнта в кризові моменти.

Через обговорення фільмів медики та освітяни на практиці випробовували, як за допомогою візуального мистецтва можна піднімати складні й «незручні» теми – про втрату, горе, моральний дистрес та сприйняття смерті.

«Трансформація системи охорони здоров’я неможлива лише через зміну інструкцій чи наказів. Вона відбувається тоді, коли змінюється культура спілкування. Поєднання фасилітаційних підходів, методик груп рівних та інструментів документального кіно довело свою високу ефективність. Синергія громадського сектору, освітян та практикуючих медиків створює той самий безпечний простір, у якому зростає емпатія», – сказала Ольга Бабчук.

За чотири дні інтенсивної роботи «Освітній експеримент» дав потужний імпульс для всієї спільноти. Серед найважливіших здобутків – формування живого співтовариства агентів змін, готових підтримувати одне одного у впровадженні людиноцентричного підходу в медицині і використовувати інноваційні інструменти для роботи зі студентами та інтернами.

«”Освітній експеримент для медиків” започаткував нові міжінституційні партнерства між закладами освіти, лікарнями та громадським сектором. Продовження співпраці Мережі DOCU/CLUB з медичними університетами та клініками дозволить масштабувати цей досвід, розширити мережу кіноклубів у медичних закладах та надати викладачам готовий, апробований інструментарій для виховання нового покоління чуйних, емоційно зрілих та професійних лікарів», – зазначила Ліна Бабич.

Команда Мережі DOCU/CLUB щиро дякує всім організаторам, фасилітатор(к)ам та учасникам/-цям за сміливість експериментувати, ділитися своїм досвідом та бути тією зміною, яку наше суспільство хоче бачити в українській медицині.

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.