Асамблея ООН у 1999 році офіційно оголосила Міжнародний день проти насильства щодо жінок. Ним стало 25 листопада – дата вбивства сестер Мірабаль у 1960 році під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо. У 2001 році Україна вперше приєдналася до акції «16 днів проти насильства». Відтоді тематичні ініціативи та заходи систематично об’єднують громадські організації, державні структури та широке коло небайдужих. 

У кіноклубних колекціях є чимало стрічок, завдяки яким можна провести публічний захід і організувати плідне тематичне обговорення після показу. Серед них фільм «Абетка» естонської режисерки Мадлі Ляєне, що розповідає історію 17-річної дівчини на ім’я Веле, яка вперше вирушає до школи разом зі своєю донькою. На роки дорослішання героїні випала громадянська війна, тож про доступ до базової освіти навіть не йшлося. Проте це не єдина причина, Веле – стала жертвою ґендерно зумовленого насильства, зґвалтування. Цей вид насильства також є додатковою зброєю війни та поширений у зонах військових конфліктів. 

За допомогою історії головної героїні стрічки «Моріом» (режисер(к)и: Франческа Скалісі, Марк Олекса) незворотні наслідки насилля над особистістю переконливо, але делікатно передані поетичною візуальною мовою. Попри місцевий контекст, на якому зав’язано розповідь, проблема залишається універсальною та може бути перенесена на місцевий контекст. 

Фільм «Рожеві сарі» режисерки Кім Лонжинотто – стрічка, що стане основою для дискусії про економічне насильство стосовно жінок. Чоловік однієї з героїнь, 15-річної Рену, яку заміж видали батьки, покинув її. Дівчину змушують піти з будинку чоловіка, але й до батьків додому вона так само не може повернутися. Суміш економічних причин і тягаря традицій призводить до того, що юна дівчина опиняється на межі самогубства. Утім проблематика, пов’язана з ґендерно зумовленим фізичним насильством у стрічці, так само проходить червоною лінією. 

На державному рівні проблема насильства системно не вирішуються, адже в Україні й досі не ратифіковано Стамбульську конвенцію. Також слід пам’ятати, що насильство має різні прояви, це може бути, зокрема: побиття, примус до сексу чи зґвалтування, психологічний тиск (заборона працювати чи мати власне життя поза родиною), переслідування та домагання, сексуальна експлуатація, примусові операції на статевих органах, примусові шлюби.

Чільне фото – з блогу відділу читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, показ і обговорення стрічки «Рожеві сарі» Кім Лонжинотто.