Невидимий світ акушерського насильства у пологах
Пережити пологи, народити дитину і часто навіть не знати, що маєш якісь права це звичний стан справ для України.
15 грудня 2021

Вагітні жінки готуються до пологів, але вони не готові до акушерського насилля і у критичних ситуаціях не вміють захистити свої права. Немовчання і готовність говорити про права жінок та їхніх партнерів/ок у пологах є важливим кроком для зміни ситуації. Жінка, яка йде в пологи, має право на те, щоби все відбувалося за її згодою та із врахуванням її побажань. Вона має право на повагу і шанобливе ставлення, а не на образи та знущання.

 

Спеціальний доповідач ООН з питань насильства щодо жінок Дубравка Шимонович у своїй доповіді визнала, що неналежне поводження під час пологів є поширеним на глобальному рівні, а у багатьох країнах прояви такого поводження і досі вважаються нормою. Серед іншого, йдеться про зловживання епізіотомією (хірургічним надрізанням промежини та задньої стінки піхви), «витискання дитини» (т.зв.прийом Кристеллера), недотримання приватності, медичні маніпуляції без належної анестезії, вербальні приниження та образи.

 

Кадр з фільму «Невидимі»

 

В Україні щодня народжується близько 900 дітей. Щомісяця майже 27 тисяч жінок самі чи разом зі своїми партнерами/партнерками проходять через пологи. Щороку понад 300 тисяч родин у нашій країні знайомляться з новонародженими немовлятами. Тож питання безпечних пологів є актуальним для величезної кількості людей.

 

Поінформувати про права під час пологів та навчити захищати себе у разі порушень цих прав — з такою метою ГО «Докудейз» зініціювала всеукраїнську кампанію «Разом — за безпечні пологи!» 10 грудня, у Міжнародний день прав людини, в рамках кампанії відбулася онлайн-дискусія «Народжувати гідно! Право жінок на безпечні пологи». Вона стала частиною програми 18 Мандрівного фестивалю Docudays UA у Львівській, Волинській та Рівненській областях.

 

Початок дискусії поклало обговорення документального фільму «Невидимі» словацької режисерки Майї Мартіняк. Троє жінок відверто поділилися у фільмі історією своїх пологових травм. Ці історії розкривають тиск оточення та медичного персоналу, який жінкам доводиться відчувати на собі під час пологів. І ця реальність залишається все ще невидимою для суспільства. Під час дискусії режисерка розповіла, що робота над фільмом тривала сім років. Перші роки довелося присвятити тому, щоб просто почати говорити на цю тему і переконати жінок, що це варто робити. Однією з найбільших проблем у підготовці фільму було знайти героїнь, бо жінки, які пережили травму у пологах, дуже не хотіли оприлюднювати цю інформацію.

 

Кадр з фільму «Невидимі»

 

Майя Мартіняк пригадує: «Під час навчання я знімала фільм про народження вдома і вже тоді спілкувалася з багатьма жінками. Протагоністкою цієї історії стала моя мама. Саме з нею я говорила про досвід пологів і зрозуміла, що він не був позитивним. Потім спілкувалася з багатьма жінками і не могла повірити, що стільки проблем може бути пов’язано з цією темою. Коли усвідомила, скільки негативу і насильства є у сім'ях, які пройшли через це, вирішила займатися далі. Я зрозуміла, що такі проблеми характерні не лише для Словаччини».

 

До слова, в Україні й досі немає діючих національних медичних протоколів щодо ведення нормальних пологів. Протокол «Нормальні пологи» від 2003 року вперше ґрунтувався на даних доказової медицини. Він вперше визнавав, що жінка — це не об’єкт проведення певних медичних маніпуляцій, а, насамперед, особистість і основна учасниця пологів. Але цей документ втратив чинність ще 2014 року. І лише влітку 2021 року Міністерство охорони здоров’я України винесло на громадське обговорення проєкт Уніфікованого клінічного протоколу «Фізіологічні пологи».

 

Відповідаючи на коментарі та оцінки фільму від учасників дискусії, Майя Мартіняк зазначила, що «Невидимі» стали своєрідним способом її особистого активізму. Вона свідома, що це лише крапля в морі, і один фільм не може змінити весь світ. Але це інструмент, щоб рухатися в напрямку змін.

 

Кадр з фільму «Невидимі»


Сергій Багаліка, батько-поліцейський, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною, автор блогу «Тато може все» також долучився до дискусії у частині обговорення підготовки до партнерських пологів. 2020-й рік був складним для сімей, які обирали для себе такий вид пологів. Адже чимало медичних закладів не давали жінкам можливості запрошувати у пологи партнерів/ок, мотивуючи це пандемією та загрозою поширення коронавірусної інфекції. Лише консультації з правозахисниками допомагали реалізувати своє право на партнерські пологи.

 

Сергій Багаліка переконаний, що прийняти рішення народжувати разом можна тільки спільно, після належної підготовки та обговорення дій під час потенційних складних моментів у пологах. Але це той досвід, який дуже важливо пережити разом. Це досвід, який зміцнює стосунки у парі. Після партнерських пологів стають міцнішими стосунки не тільки у сім’ї, але й в цілому в родині.

 

Згідно опитувань ГО «Природні Права Україна», проведених у 2015 та 2019 роках, жінки доволі часто стикаються з проявами акушерського насильства під час пологів. За результатами опитування, 27% жінок зазнають забороненого прийому Кристеллера (тиск на живіт для прискорення народження дитини), понад 40% не отримують запитувану інформацію перед підписанням інформованої згоди, більше 20% кажуть про введення медичних препаратів без їхньої згоди. Серед жінок, яким робили епізіотомію, 64% зазначили, що не давали на це згоди, а 40% навіть не були про це попереджені.

 

Кадр з фільму «Невидимі»


Євгенія Кубах, експертка кампанії «Разом за безпечні пологи!» та співзасновниця ГО «Природні права Україна», під час дискусії нагадала, що жінка, яка  перебуває у пологах, є такою ж повносправною людиною, як і будь-яка інша людина у будь-який момент свого життя. Жінка в пологах має право на життя і здоров'я. Має право на свободу вибору, на приватність і конфіденційність, на шанобливе і поважне ставлення,  свободу від дискримінації і рівний доступ до допомоги. 


Перелік форм акушерського насильства, на жаль, доволі багатий. Здебільшого, це пов’язано з тим, що медичний персонал не узгоджує свої дії з жінкою або здійснює медичні маніпуляції всупереч її праву на повагу до людської гідності.

 

Для уникнення подібних ситуацій Євгенія Кубах надала кілька рекомендацій: «Перше і найважливіше вивчити фізіологію пологів, щоб бути готовою до цих процесів. Друге мати партнера/ку в пологах. Він чи вона також мають бути готовими, пройти навчання на спеціальних курсах. Важливо пам’ятати, що у пологах разом з жінкою можуть бути присутні не одна, а дві людини. Третє — вивчити нормативно-правові акти, які регламентують надання правової допомоги, і подумати, що ви будете робити, якщо ваші права порушені. Жінка має право у пологах змінити лікаря на чергового у лікарні, якщо у цьому виникає потреба. Розуміння алгоритму своїх дій знижує рівень стресу, у якому перебуває жінка. Ще я б порадила мати план пологів і узгодити його з лікарем, щоб заздалегідь зрозуміти, на що ви можете розраховувати».


Про наслідки порушення людської гідності у пологах говорила Ксенія Шиманська, директорка правозахисного департаменту ГО «Докудейз».

 

Кадр з фільму «Невидимі»

 

Експертка наголосила, що часто порушення прав жінок у пологах відбуваються через травматизацію самих медиків, через їхню неналежну освіту, а також через  брак часу і шалений графік. Саме тому система має змінюватись.

 

Кампанія «Разом за безпечні пологи!» започаткована для того, щоб люди отримали інструменти захисту своїх прав, щоб люди дізнались, куди звертатися по допомогу. Спікерка нагадала, що цю допомогу  можна отримати безкоштовно, завдяки організаціям, які співпрацюють з «Докудейз». 


«Коли ми не замовчуємо проблему, то ігнорувати її стає неможливо, сказала Ксенія Шиманська. Це правопросвітницька кампанія, і ми дуже сподіваємося, що наш вибір наразі є актуальним».

 

Ніна Хома, координаторка Мандрівного фестивалю Docudays UA у Львівській області, координаторка Мережі DOCU/CLUB з прав людини та реформ та модераторка онлайн-дискусії «Народжувати гідно! Право жінок на безпечні пологи» насамкінець зауважила: «Тільки коли ми знаємо і розуміємо свої права і готові їх захищати, ми даємо сигнал державі і суспільству. Нагадуємо їм, що вони мають нас поважати, а держава ще й має обов'язок нам ці права гарантувати і забезпечити. Тільки коли ми обізнані у наших правах, ми є сильні. А коли маємо фахову підтримку і  солідарність від наших однодумців та однодумиць, ми можемо творити зміни».

 

Проєкт «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!» фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.


Авторка Ольга Бабчук.

Всi новини
Якщо ви бажаєте у своїй повсякденній практиці використовувати колекцію документальних фільмів Міжнародного кінофестивалю Docudays UA, запрошуємо долучитися до мережі постійно діючих кіноклубів медіа-просвіти з прав людини Docudays UA.
Створити кiноклуб
за підтримки