У кіноклубах Docudays UA тривають онлайн-заходи фіналу конкурсу на кращий сценарій. 29 червня DOCU/КЛУБ при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка дивився фільм «Край електросміття» австралійського документаліста Девіда Феделя та обговорював актуальні питання захисту довкілля.
Щорік понад 200 000 тонн електровідходів з усього світу опиняється в Гані, у Західній Африці. Найбідніші верстви населення, не маючи альтернативного заробітку, змушені сортувати та переробляти сміття із токсичними складовими. Режисер фільму спостерігає за повсякденням на тлі постапокаліптичних ландшафтів, даючи усвідомити масштаби проблеми. Для того, щоб актуалізувати питання в українському контексті, модераторка заходу, викладачка кафедри теорії та практики перекладу Наталія Пасічник запросила експерта, голову громадської організації «Зелений світ» Олександра Степаненка.
«Питання управління відходами споживання для Тернополя стоїть надзвичайно гостро. На жаль, про це пишуть і говорять не так багато. Хоча проблема є не менш наріжною, ніж Львівська трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, яка набула медійного розголосу. Єдиний полігон побутових відходів міста розміщений у санітарній зоні, призначений для водозабору. Саме з неї місто отримує 80 відсотків питної води. Вочевидь, це не є нормою, коли експортовані відходи з можливим токсичним впливом перебуває в безпосередній близькості до безальтернативного джерела міського водопостачання» – зазначив під час обговорення голова громадської організації «Зелений світ».
Олександр Степаненко є також керівником «Кіноклубу на Зеленій» з екологічним спрямуванням, і неодноразово співпрацював з університетською аудиторією, зокрема під час Мандрівного фестивалю Docudays UA. Свою місію ГО «Зелений світ» бачить у посиленні дискусії навколо актуальних екологічних проблем у середовищі освіченої молоді. Адже попри те, що в кулуарах місцевої влади вже котрий рік поспіль точиться розмова про ситуацію зі сміттєзвалищем, конкретних кроків з її розв’язання так і не зроблено. Публічний розголос – також один з інструментів впливу на органи місцевого самоврядування, що може спонукати керівництво до дії.
«Сценарій, який запропонувала пані Наталя Пасічник, сподобався мені тим, що він гармонійно поєднує, зокрема, і спробу торкнутися світоглядних питань. На мою думку, економіка людства повинна відходити від лінійної моделі "купив-спожив-викинув-забув" до замкненої, циркулярної моделі, де матерія переходить з однієї форми в іншу, не втрачаючи цінності як ресурс», – коментує Степаненко.
Для розвитку дискусії модераторка застосувала метод рольової гри, описаний нею у сценарії події. Учасникам та учасницям запропонували уявити себе імовірними акторами екологічного ланцюжка, як-от: «дирекція фірми – виробника електроніки», «уряд країни – імпортера відходів», «уряд країни – експортера відходів», «мерія міста», а також «адміністрація школи». Приміряючи на себе ці ролі, аудиторія працювала над розв’язанням проблеми утилізації побутового сміття. Після обговорення Наталя Пасічник вирішила запропонувати своїм студент(к)ам та колегам перекласти Декларацію Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище, аби на сайті Верховної ради її було опубліковано державною мовою. Документ, прийнятий на конференції ООН 1992, яка має неформальну назву «Саміт Землі», містить 27 головних принципів екологічно коректної поведінки для сталого розвитку.
«На прикладі події, організованої Наталією Пасічник для студентства, видно, як добре спрацьовує урізноманітнення сценарію, так, аби він не був лише монологом експерта/-ки або модератора/-ки. Для онлайн-події також гарно пасує акцент на візуальному форматі, слайди або презентація, що доповнюють тези спікерів/-ок. Іншою корисною практикою міг би стати зворотний зв’язок з аудиторією, який можна отримати завдяки анкетуванню одразу після перегляду фільму», – радить, підбиваючи підсумки, експерт заходу Олександр Степаненко, який і сам є досвідченим модератором.
