Фільм є частиною документального альманаху «Енциклопедія Майдану», створеного ГО «Докудейз«» у 2015 році. Він розповідає про ініціативу Євромайдан SOS, яка під час Революції Гідності створила «гарячу лінію» для допомоги протестувальникам, документувала порушення прав людини під час акцій протесту, координувала юридичну підтримку постраждалих активістів Євромайдану. 

Глядацька зала Українського Дому була вщерть заповнена глядачами, учасниками подій Майдану, активістами. Вони зібралися, щоб обговорити уроки і наслідки Майдану, нагадати про зміни, що сталися в країні після Революції Гідності, і про ті вимоги протестувальників, які ще й досі не виконані. 

На фото: Марія Цип’ящук

Модераторка зустрічі Марія Цип’ящук, правозахисниця та керівниця кіноклубу Docudays UA «Права людини крізь об’єктив», попросила учасників обговорення поділитися власним досвідом участі у Майдані й осмислити роль подій Революції Гідності у формуванні громадянського суспільства в Україні. 

Марія Томак, керівниця департаменту Кримської платформи в структурі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, приєдналася до ініціативи Євромайдан SOS із першого дня її роботи. Вона фіксувала порушення прав людини під час акцій протесту в столиці, після закінчення Майдану поїхала у Крим, а наприкінці весни 2014 року працювала у Донецьку. За її спостереженнями, у той час активні громадяни не відчували підтримки держави, бо державні інституції були знівельовані й фактично не функціонували. На її думку, це ускладнювало захист наших територій від агресора. Перезавантаження державних інституцій було одним з головних завдань для влади країни. А одним із найсуттєвіших результатів  Майдану став прихід громадських активістів на державну службу.

«У 2014 році я б навіть не могла подумати, що стану держслужбовицею, але прийшла працювати у представництво Президента України в Автономній республіці Крим разом із Тамілою Ташевою – громадською активісткою, яка була співзасновницею Крим SOS. Маю відчуття, що у моїй роботі нічого не змінилося. Я працюю з громадськими активістами над захистом прав людини в  Криму, як працювала і до державної служби, – сказала Марія Томак. – Країні потрібні в державних установах громадські активісти з їхнім умінням створювати сміливі проєкти, ефективно організовувати роботу, залучати людей і комунікувати із суспільством для досягнення мети. Цей досвід і вміння необхідні також для спілкування із нашими зовнішніми партнерами, адже з кожним роком нам все важче “тримати фокус” на темі окупованих територій. Але ми маємо це робити, щоб ні у кого не виникало спокуси спонукати нас “віддати” Крим і Донбас Путіну».

Спікери: Віталій Селик, Марія Томак, Анастасія Розлуцька.

На ще одному важливому результаті Майдану наголосив Віталій Селик, співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати»: «Люди, які у 2012-14 роках  стояли у протестах, після закінчення Майдану активно включилися в розбудову країни за новими, демократичними принципами. Завдяки їхній активності і підтримці ми маємо успіхи в реалізації кількох важливих реформ: медичної, освітньої, реформи поліції. Так, нам не все вдалося, але країна за останні 10 років відчутно змінилася».

Віталій Селик під час Революції Гідності волонтерив на «гарячій лінії» Євромайдан SOS і загалом, за його словами, «робив усе, що скажуть». На його думку, цей досвід майданівської взаємопідтримки допоміг нам вистояти після початку повномасштабного вторгнення Росії: «На Майдані ми зрозуміли, що у розв’язанні складних проблем не треба покладатися тільки на державу, ми самі і є держава. Навесні 2022 року ми з друзями створили волонтерську організацію “Сміливі відновлювати” – відбудовуємо зруйновані школи, дитячі садочки, приватні будинки. Оця потреба допомагати одне одному народилася на Майдані. А відчуття, що нас багато, дає силу і підтримку у важкі часи». 

Ще одна учасниця дискусії, громадська активістка і засновниця платформи «Є-мова» Анастасія Розлуцька працювала у Євромайдан SOS у різних напрямах: координувала “гарячу лінію”, організовувала волонтерів, їздила у суди, спілкувалася із родичами загиблих активістів. А паралельно не полишала розбудови Безплатних курсів української мови – ініціативи, започаткованої перед Революцією Гідності. Волонтери і волонтерки Безплатних курсів навчали української мови людей по всій країні і, звичайно, на Майдані. Саме там українська мова, нарешті, почала поступово відвойовувати свої позиції – звісно, за допомогою активістів.

«Після Майдану мова залишилася для мене головною темою. Ми об’єднали різні організації мовного спрямування у громадянську спільноту “Мова об’єднує”, її учасники доклали максимальних зусиль для прийняття Закону про мову, – розповіла Анастасія Розлуцька. – Зараз ми маємо нові завдання: треба створювати можливості для активного використання мови. Нам потрібні курси, навчальні проєкти, культурні платформи та інституції, які допоможуть вивчати українську і вводити її в активний вжиток не лише українцями, а й іноземцями, бо запит на вивчення мови зараз дуже великий».

Про запит суспільства на справедливе судочинство говорив у своєму виступі медіаюрист, координатор правової допомоги Майдану Дмитро Гузій: «Після Майдану суспільство вимагало люстрації усіх суддів. Це зрозуміла вимога, але як юрист я не знаю випадків у світовій практиці, коли можна було б одномоментно замінити всіх суддів, та ще й у час фактичного колапсу державних інституцій. У розпочатій судовій реформі нам багато що не вдалося. А це означає, що треба продовжувати боротися – Майдан триває і досі».

Обговорення фільму

У Євромайдан SOS Дмитро Гузій координував надання юридичної допомоги постраждалим: «Адвокати Майдану і вдень, і вночі визволяли заарештованих “Беркутом” протестувальників. Ми робили все, щоб зібрати доказову базу для належного розгляду справ у суді. Маю сказати, що багато з цих справ закінчилися у судах покаранням винних, тобто, це не було даремно». 

Обговорення фільму не залишило глядачів байдужими. Учасники показу долучилися до жвавої, а часом і гострої дискусії.  Один із представників постраждалих на Майдані говорив, що, відзначаючи перемоги Майдану, ми маємо говорити і про його поразки. Адже за кілька місяців близько 300 справ Майдану буде назавжди закрито через спливання строку давності, а зібрана доказова база може бути втрачена.

Інша учасниця заходу в своєму виступі наголошувала, що влада і досі не завжди дослухається до громадян та часто не реагує на їхні звернення, навіть якщо вони стосуються болючих питань. 

Анастасія Розлуцька нагадала, що громадянське суспільство має залишатися наполегливим у своїх вимогах і контролі влади. Активні громадяни мають об’єднуватися, писати звернення, складати петиції, проводити кампанії і «дотискати» владу реалізувати реформи, необхідні для розвитку суспільства. Майдан показав, що цей спосіб запровадження змін залишається ефективним в Україні.