У рамках циклу з 19 семінарів медіапросвіти про права людини для модераторів_ок кіноклубів Docudays UA, що проходили з лютого по вересень цього року, відбувся унікальний тренінг-лекторій про історію, мову та специфіку індрустрії документального кіно.

Ідея провести подібний лекторій виникла після численних звернень модераторів_ок, унаслідок чого розробили програму, яка допоможе їм у подальшому ще професійніше процювати із цим жанром у кіноклубах. До проведення лекторію ми запросили експертів_ок найвищого рівня – кінокритика та режисера Станіслава Бітюцького, режисерку Катерину Горностай, координаторку правозахисних програм Docudays UA Надію Чушак, кінознавця Сергія Ксаверова та програмну координаторку Docudays UA Ольгу Бірзул.

Поява кіно стала народженням і документальної стрічки. А відкриття, зроблені в перші десятиліття, фактично передбачили все, що трапилося в документалістиці в наступне століття. Документалісти намагалися відтворити реальність, використовуючи для цього різні методи й підходи - від експериментів братів Люм'єр і фільмів Роберта Флаерті до поетичної школи Джона Грірсона й авангардних робіт Дзиґи Вертова. На лекції Станіслава Бітюцького ми здійснили подорож по всіх основних етапах історії документального кіно, згадавши його народження, перших піонерів, головні школи й тенденції, а також спробували розібратися, як узагалі змінилася документалістика за більш ніж столітню історію кіно.

Разом із Катериною Горностай поговорили про школу Марини Разбєжкіної, її методи, обмеження та заборони під час навчання, подивилися кілька курсових робіт школи. Також поговорили про пошук документального героя та про те, хто це такий, і чи «реальна» реальність у кіно.

Про реальність продовжили говорити разом із Сергієм Ксаверовим. «Реальність» документального кіно – це той простір, у якому розвивається дія документального фільму. Метою лекції було показати, наскільки різні підходи до відображення дійсності практикували автори документального кіно протягом останнього століття і які «небезпеки» в спотворенні реальності вони усвідомлювали. А також продемонструвати, які методи маніпуляції з реальністю існують в документальному фільмі, як сам процес зйомки й подальшої обробки матеріалу може впливати на реальність, що відображається, і з якою ціллю усе вищеперелічене робиться.

Надія Чушак порушила тему феміністичної критики документального кіно. Традиційно документалістика сприймається як відображення «реальності», «правдиві» розповіді про життя. Але якої реальності та чиєї правди? У ХХ столітті у філософії, науці, мистецтві та суспільно-політичному житті цілого світу відбулася низка карколомних перетворень, що похитнули безумовність цих понять. Позірну очевидність «реальності» поставили під сумнів: тепер вона сприймається як результат ідеологічної боротьби між панівними та підкореними групами.

Під час лекції ми поговорили про критику канону документального кіно із феміністичної позиції, яка сумнівається в сприйняття дійсності, що не враховує розмаїття Іншостей. Феміністична критика спрямована не лише на переосмислення того, чим є реальність, хто/що впливає на наше сприйняття цієї реальності, а й на заповнення прогалин у (кіно)репрезентації. Вона також запрошує нас переосмислити стратегії взаємодії та зображення «реальностей».

І наостанок Ольга Бірзул розповіла учасникам лекторію про «внутрішню кухню» фестивалів.

З одного боку, фестиваль документального кіно – це врожай із найсвіжіших неігрових стрічок і місце, де фільми починають своє доросле життя. З іншого, це магніт, який притягує найгостріші соціальні меседжі, що інколи порушують «незручні» питання в соціумі. Ми змогли поговорити про те, як фестиваль впливає на кіномоду і як кіномода – на фестивальну політику та чому в кінокураторів завжди болить голова щодо етичності фільмів.

Конспекти матеріалів із лекторію згодом будуть доступні в розділі «Досвід».