Минулого тижня у Києві відкрився кіноклуб Docudays UA «Вільний майданчик» при Школі бізнесу та розвитку для підлітків «Start Now». Ми поспілкувалися із засновниками Школи Тетяною Патоковою та Інною Баєвою і творчим директором, викладачем та радіоведучою Юлією Рукавіциною про проблеми підлітків, стан сучасної шкільної освіти та тернистий шлях становлення Особистості. 

Які вони, підлітки XXI століття?
Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

- Думаю, тут варто розділити підлітків і 21 століття. Адже у підлітків у всі часи були ті самі проблеми: взаєморозуміння з батьками, стосунки з однолітками, пошук себе. А те, що вони значно сміливіші, більш цілеспрямовані й у чомусь навіть досвідченіші – їх, таки, вирізняє. Мабуть, завжди є і будуть винятки, але підлітки, які приходять до нас, – небайдужі молоді люди, вони прагнуть творити й шукати. Дехто в свої 14-15 років уже має досвід створення власних проектів і початковий досвід роботи.

Юлія Рукавіцина: 

- Вони самотні… Тоталітарна культура дитячих організацій пішла в небуття, не народивши альтернатив для групового спілкування. Школа – в процесі соціального розшарування, а поки що це місце жорсткої класової конкуренції, в якій багато дітей – приречені. Двір став поняттям географічним, а не ментальним. Ігри на свіжому повітрі поступилися комп’ютерним. Нестабільна економічна ситуація народила неспокійних батьків, які борються за виживання, звідси – дім не завжди є місцем захищеності. Внаслідок усього цього розвивається відчуженість, інфантильність або емоційна несприйнятливість, втеча у віртуальний світ; з другого боку, виливається в нервозність і агресивність. Самотність формує усвідомлення планетарності своєї особистості: «це – не ви не зі мною, це – Я не з вами».

Яка роль сучасної школи і батьків у розвитку дітей, чи допомагають вони дітям? Чи можливо досягнути такого рівня, при якому ми зможемо говорити про єдність «школа – батьки – діти»?

Юлія Рукавіцина:

 - На мою думку, побудова системи з позитивним набором установок можлива тільки в стабільному суспільстві. Переломні етапи в історії ніколи не народжували школу творення. Коли ти на бігу, ти можеш виростити або воїна, або спартанця. В такій ситуації сподіватися можна тільки на особистість педагога й щасливий випадок зустріти таку особистість.

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

- Освіта у всьому світі переживає кризу, про це багато написано та сказано. А криза – це нові можливості. Ось чому нині, можна сказати, – освітній бум. Навчаються всі: і діти, й дорослі. Причому перші – не тільки в школі. Шкільна система з кожним роком здає позиції. В тому вигляді, в якому нині функціонує школа, вона формальна й малоефективна: транслювання теоретичних знань, відсутність зв’язку знань із реальністю, формальний підхід до виховання. Найбільш просунуті й сміливі батьки вже переходять на екстернат, об’єднуються, займаються освітою своїх дітей самостійно. Є кілька передових шкіл, яким вдається виконувати державну програму і при цьому не заганяти дітей у жорсткі рамки, надаючи простір для творчості, думки й розуму. Проте це рідкісні випадки. Питання реформи освіти стоїть гостро.

У багатьої країнах Європи серед сучасних методів навчання активно використовуються інструменти медіаосвіти. Чи є шанс впровадити їх у систему освіти України?

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

- Якщо ми говоримо про нинішню систему освіти, то запровадження медіаграмотності в шкільній освіті може призвести до протилежного ефекту, на жаль. Додаткове навантаження без того перенасиченої програми, формальний підхід, відсутність спеціалістів, незацікавленість учителів – все це може перетворити хороше починання на ще одну «обязалівку». Проте в цілому, важливість такого інструменту, як медіаосвіта, важко переоцінити, особливо в добу Інтернету й нових медій. Новому предмету обов’язково потрібні нові сучасні підходи, нові форми вивчення та засвоєння матеріалу.

Юлія Рукавіцина:

 - Думаю, цим питанням треба було займатися 10 років тому, якщо й не більше. Медіаосвіти в Україні немає, а тому шкільний учитель виглядає, як віслюк на дорозі, що застряг у часі та просторі.

Якою ж має бути сучасна система освіти в нашій країні?

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

- Ми за різноманітність форм і підходів. Однак, є кілька важливих принципів. Знання не мають бути просто теоретичними й відділеними від їх практичного застосування, також важливою є інтеграція різних дисциплін за різними принципами (тематична, проектна, наприклад). В ідеалі в кожної дитини може бути свій індивідуальний план. Такий кастомайзинґ-підхід, плюс умілий наставник, який буде провідником у цьому освітньому процесі. І, звичайно ж, процес має бути психологічно комфортним, спрямованим на розвиток ще й емоційного інтелекту. Це якщо в двох словах про бажану майбутню освіту. Проте в нинішніх підлітків немає часу чекати на диво, вони шукають самостійно, а ми допомагаємо їм у цьому пошуку.

Як виникла ідея відкрити школу «Start Now»?

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

- Ми задумали школу, яка допоможе дітям отримати найкращу орієнтацію в сучасному світ: дізнатися про те, як працюють деякі сфери, що їх зовсім не вивчають у школі, а також спробувати свої сили в різних напрямках. Підлітків дуже хвилює питання, на що вони здатні, і ми даємо їм можливість приміряти на себе різні професії, випробувати себе, заразитися інтересом до різних сфер життя, отримати нові корисні навики, навчитися працювати в команді, приймати рішення, дискутувати тощо. Головне – що ми від самого початку кажемо нашим учням: кожен має право виражати свою думку, ми неодмінно вислухаємо вас.

Кіноклуб Docudays UA - яку роль надаcте йому в роботі з дітьми?

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

 - Ідея відкрити кіноклуб прийшла, коли ми шукали платформу для нашого дискусійного проекту «Вільний майданчик». Нам дуже важливо дати дітям можливість вільно обговорювати важливі для них проблеми, вчитися виражати себе, поважаючи думку інших. Ми впевнені, що якісне документальне кіно стане матеріалом для таких обговорень.

Юлія Рукавіцина:

- У системі загальноосвітньої школи кожен учень – заручник образу, нав’язаного колективом, рідко кому вдається його змінити. У нашій школі діти вчаться бути собою, думати і говорити вільно, не озираючись на інших. Коли вони дивляться фільми про однолітків, вони ідентифікують себе з героями фільмів, звідси – розуміння власних помилок і можливостей, співпереживання та прийняття інших, несхожих.

Ви уже провели першу зустріч, очікування справдилися?

Тетяна Патокова, Інна Баєва: 

 - Тема, формат зацікавили дітей, вони були дуже задоволені переглядом, дискусією, грою, безумовно, задумалися над багатьма темами, порушеними у фільмі. Дуже шкода, що в такому форматі не було можливості докладніше поговорити про виражальні засоби та багато інших нюансів самої проблематики. Можливо, варто вибрати вужчу тему, яку можна обговорити в кіноклубі більш вичерпно.

Юлія Рукавіцина:

 - Побачивши недоліки екранних героїв, вони засудили їх, ще не пов’язавши із собою, але сумніви закралися. Початок рефлексуванню покладено, а це дорога до Особистості. Йдемо далі.

Детальніше про роботу кіноклубу на сторінці проекту у Facebook.