Тоді, на початку російсько-української війни, його беззбройні мешканці прогнали бойовиків і розібрали блокпост сепаратистів. Нині у Шабельківці приймають вимушених переселенців, там працюють громадські ініціативи і – несподівано – кіноклуб документального кіно.  

«Це правопросвітницька ініціатива. Ми актуалізуємо діалог про права людини, підвищуємо рівень поінформованості наших громадян про захист своїх прав, – каже модераторка кіноклубу Світлана Садова. – Документальне кіно дає можливість прожити досвід реальних героїв. Це не залишає людей байдужими. Дискусії про права людини після переглядів фільмів виходять дуже емоційними». 

Кіноклуб документального кіно «Феміда» працює при бібліотеці ім. Шевченка у Шабельківці вже 10 років. Тоді Світлана Садова стала однією з переможниць конкурсу, організованого Мережею кіноклубів DOCU/CLUB ГО «Докудейз» та програмою модернізації публічних бібліотек «Бібліоміст». Відтоді кіноклуб у Шабельківці кілька разів на місяць запрошує глядачів на покази та обговорення документальних фільмів про права людини.  

Фото з архіву Світлани Садової

«Я працюю переважно з дітьми, – розповідає Світлана. – Спершу вони були дуже здивовані побаченим на екрані, бо не звикли до таких фільмів. На початку я проводила факультативні заняття для учнів нашого навчально-виховного комплексу. На обговоренні фільмів вони мовчали, боялися висловлювати свою думку, але поступово розсмакували новий для себе формат і почали з нетерпінням чекати показів. Їм цікаво, бо вони знають, що кіноклуб – це місце, де вони можуть не боятися висловлювати свою думку, і тому не соромляться ставити свої запитання». 

Для дітей із невеличкого селища спільні перегляди документальних фільмів і справді стали важливою подією. Щоб поглибити досвід переглядів, модераторка кіноклубу запрошувала у Шабельківку різних експертів на обговорення фільмів з дітьми. Психологи, юристи, фахівці бюро правничої допомоги, працівники поліції з Краматорська, Словʼянська – учні охоче говорять з ними про права людини, активно ставлять запитання і, що найголовніше, отримують на них відповіді. 

Фото з архіву Світлани Садової

Модераторка пояснює: «Батьки не завжди можуть відповісти чи поговорити з дітьми на такі теми. А у кіноклубі ми шукаємо відповіді разом із фахівцями та експертами з прав людини. І діти дуже вдячні за це. Постійно чую від них, що таких уроків, як у кіноклубі, у школі не буває. Перед повномасштабною війною випускники школи мені приносили троянди. Це, кажуть, за те, що ви є. Уявляєте, як це приємно чути? Просто до сліз». 

Причини такого ставлення можна зрозуміти. Кіноклуб став місцем, яке допомагає дітям відчути себе важливими, зрозуміти, що вони можуть впливати на життя свого рідного селища. Скажімо, після перегляду фільмів на екологічну тематику «Край електросміття» режисера  Девіда Феделя та «Вийшло з моди» режисерів Яаака Кільмі й Леннарта Лаберенца діти загорілися бажанням впровадити власний екологічний проєкт. Зустрічалися багато разів, дискутували, розробили план очищення територій і системної роботи з відходами, склали маршрут екологічної стежки. Проєкт повністю готовий, але його впровадженню перешкодило повномасштабне вторгнення. 

На жаль, останніх пів року зустрічі наживо у кіноклубі неможливі з міркувань безпеки. Близькість лінії фронту спонукала багатьох батьків з дітьми виїхати з рідного селища, все навчання цього року відбувається в онлайн-форматі. Через обстріли у Шабельківці часто немає світла, але кіноклуб продовжує працювати. Ба більше, він став місцем зустрічі і неформального спілкування молоді, хай навіть і онлайн. 

«Наші діти навчаються у різних школах в Україні, за кордоном, але приєднуються до показів, ставлять запитання, обговорюють фільми. Деколи просять знайти інформацію на певну тему, обговорити важливе для них питання. Фактично, кіноклуб допомагає їм у такий спосіб тримати звʼязок з домом і з однолітками, які залишилися тут і які виїхали в інші регіони чи країни», – говорить Світлана Садова. 

У колекції Мережі DOCU/СLUB понад 140 фільмів на різну тематику від найкращих українських та світових режисерів. Більшість із цих фільмів – переможці найпрестижніших міжнародних фестивалів Docudays UA у Києві, Sundance Film Festival у США, чи Watch Docs у Варшаві. Обирати є з чого.Тож підлітки і молодь селища на Донеччині за пару десятків кілометрів від лінії бойових дій дивляться фільми про те, як живуть і до чого прагнуть їхні однолітки в інших країнах, як вирішують свої проблеми.

«Вони не хочуть дивитися фільми про війну, бо чують і відчувають її у своєму щоденному житті, – ділиться модераторка. – Але їм цікаво дивитися, наприклад, фільм “Пранкнули” режисера Ісмаеля Жоффруа Шандуті про загрози кібербулінгу або “Вівчар” режисерів Маттіаса Жуло і Люсьєна Ру про вибір свого життєвого шляху і професії. Їх емоційно дуже зачепив фільм “Джованні і балет на воді” режисерки Астрід Буссінк. Ми довго говорили про перепони на шляху до мрій і важливість підтримки друзів. Я впевнена, що такі фільми готують дітей та молодь до майбутнього життя, формують їхні моральні переконання. А це дуже важливо». 

Світлана Садова активно залучає до показів і дорослих мешканців селища. Каже, що для них це спосіб відволіктися, дізнатися щось нове, поділитися думками з односельцями. Бібліотека за цей час перетворилася на просвітницький центр і гуманітарний штаб. Співробітниці бібліотеки працюють з вимушеними переселенцями, надають їм допомогу з отриманням інформації, з підготовкою та скануванням документів, реєструють мешканців селища на отримання гуманітарної допомоги. 

Фото з архіву Світлани Садової

«Намагаємося отримати сертифікати з надання усіх можливих послуг – і одразу в бій, – сміється бібліотекарка. – Знаєте, працювати важко. Люди приходять щодня, з кожним треба поговорити, вислухати, заспокоїти. Але це добре, що є місце, куди вони можуть звернутися. Ось сьогодні на роботу йшла –  стояла велика черга, реєструємо людей для отримання палива. Нудьгувати нам не доводиться». 

Парадоксально, але навіть у цих непростих умовах розвивається і активність кіноклубу, надходять запити на нові покази, завʼязуються нові партнерства. Фонд розвитку громади, Краматорське вище професійне металургійне училище і навіть українська школа в Данії – це лише деякі з прикладів нової співпраці для кіноклубу і його модераторки. «Чесно кажучи, я й сама здивована, – зізнається Світлана. – Думала, все стоятиме на місці, але партнери нас самі знаходять. А це означає, що ми у кіноклубі робимо важливу і потрібну людям справу». 

Цього року перед кіноклубом «Феміда» у Шабельківці стоїть ще один важливий виклик. Разом з іншими кіноклубами Мережі DOCU/CLUB він приєднався до всеукраїнської інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей». Світлана Садова вже запланувала у місцевій школі покази фільму «У сітях» чеських режисерів Віта Клусака і Барбори Халупової, який розповідає про те, як зловмисники використовують інтернет для отримання відвертих фото і відео підлітків, і до яких наслідків це може призвести. 

І хоча ця тема важка і непроста для сприйняття навіть дорослих людей, модераторка кіноклубу впевнена, що знайде спільну мову з молодими глядачами: «Документальне кіно має величезний вплив на дітей. Це дуже ефективна просвітницька робота, а діти – це дуже вдячна аудиторія. Я намагаюся за допомогою документальних фільмів підготувати дітей до життя у цьому світі. Не хочу зупиняти цю роботу, кіноклуб у нас завжди на часі». 

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.