Кіноклуб Docudays UA при Центральній міській бібліотеці, Донецька обл., м. Добропілля. Показ фільму «Лізо, ходи додому», відгук експертки Оксани Шпилюк, психологині простору довіри.
«Перед переглядом стрічки я попросила аудиторію пригадати назву міжнародного документа, у якому закріплено основні права дитини. Разом ми з’ясували, що права є невід’ємною складовою життя, але іноді буває так, що права порушуються, тому важливо не лише знати, куди й до кого можна звернутися за потреби. Хто є нашим захистом – “щитом” наших прав? Учасники та учасниці отримали паперові щити, на яких їм потрібно було написати, хто або яка установа/організація може виступити на захист прав дитини. Підлітки передусім зосередилися на соціальних службах та центрах, поліції та судових установах, але чомусь забули про дорослих: батьків, медичних і освітніх працівників та працівниць.
Під час обговорення стрічки глядачі та глядачки намагалися з’ясувати, за яким же “щитом” головна героїня може шукати захисту? Адже в тій ситуації, що склалася в родині дівчинки, батьки та рідні не можуть виконати функцію захисників. Аудиторія ще довго обговорювала вчинок Лізи. Міркували над тим, чи є втеча з дому знаком протесту, способом привернути до себе увагу матері чи це інстинкт самозбереження, тому що умови перебування вдома складно назвати безпечними. Наприкінці обговорення в учасників та учасниць дискусії з’явилося дивне порівняння Лізи з равликом. Однак равлик знаходиться у більш вигідному становищі, бо в разі небезпеки може сховатися у свій будиночок. Дівчинка ж не має такої можливості і весь час тікає з дому».
Кіноклуб Docudays UA «Право в об’єктиві» при Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці, м. Хмельницький. Показ фільму «Трудний», відгуки аудиторії.
«Фільм дуже актуальний. Ми, батьки, повинні знати, що діти “важкими” не народжуються, вони ними стають під час впливу на них різних факторів. Загалом, “Трудний” про ситуацію, яка сьогодні в нашій країні є поширеною. Зростає кількість дітей-сиріт при живих батьках. Васі, головному герою кінострічки, сім’я не змогла забезпечити нормальних умов життя і повноцінного розвитку. Відсутнє родинне тепло, ласка і любов, тому хлопець стає самотнім і тікає від реальності. З іншого боку, недосконале законодавство, недотримання прав людини – на жаль, проблема не однієї країни. Люди хочуть дихати свободою та справедливістю, і це має стати беззаперечною та безумовною гарантією людського життя будь-де».
Кіноклуб Docudays UA «Права людини крізь обʼєктив», м. Рівне. Показ фільму «Це моя земля», відгуки аудиторії:
«Чесно кажучи, фільм виявився не зовсім простим для перегляду. Буду відвертою: перші 10 хвилин мені не хотілося продовжувати дивитися цей фільм через певні незрозумілі для мене речі, проте потім я навіть не помітила, коли він закінчився. Після перегляду фільму в мене залишилося двояке відчуття, а також багато запитань щодо проблеми, що склалася в регіоні. Будучи нащадком євреїв, я завжди була на їхньому боці, проте зараз розумію, що моє світосприйняття більше не буде таким, як раніше. Чвари та конфлікти між двома націями – це не лише їхня спільна трагедія, а стереотипи, що закарбувалися у пам'яті громадян двох держав настільки міцно, що припинення вогню та початок мирних переговорів для пошуку компромісу видається чимось за межею фантастики! Обговорення, яке проводилося після перегляду фільму, змусило мене розплющити очі на цю проблему та зрозуміти те, наскільки сильною зброєю може стати використана пропаганда».
«Фільм дуже вразив через те, що я ніколи особливо не замислювалася над ситуацією в Ізраїлі та Палестині, тому не всі моменти у фільмі були зрозумілі. Однак найбільше мене вразило те, як подається інформація щодо історії стосунків у Палестині та Ізраїлі у цих двох країнах. Мені здається, ця ситуація перегукується з нашою. Адже за час існування України інформацію часто перекручували так, як потрібно було владній верхівці. Фільм Тамари Ерде унаочнює, наскільки легко керувати народом, якщо правильно подавати інформацію. У цьому контексті вислів “той, хто володіє інформацією – володіє світом” змушує замислитися та навчитися».
